Мама мені розповіла, що коли вона ще була кравчинею і шила жіночий одяг на замовлення, їй довелося зустріти одну клієнтку, яка жила у нас в місті недалеко від ярмаркового будинку.
Одного разу мама приїхала до неї, щоб зробити примірку замовленої сукні, і в розмові захопилася архітектурою будинку і квартири, в якій жила клієнтка. На що жінка відповіла, що будинок дійсно старовинний, але їй здається, що раніше він був «веселим будинком» з червоними ліхтарями.
Мама запитала, чому вона так думає? І замовниця розповіла, що їй сняться дивно яскраві й барвисті сни за участю купців, кораблів, Ярмарки й веселі дівчата.
Минув час, мама вже забула цю розмову. Я виросла, закінчила школу і вступила до інституту. Ми відкрили ательє, і до нас влаштувалася на роботу дуже талановита швачка. Вона жила на набережній в районі старовинних особняків.
Якось раз мама і нова швачка розговорилися про походження назви нашого району. І швачка розповіла, що їй часто снилися незвичайні сни про старі часи й про купців, які припливали на Ярмарок на човнах.
Вона стала вивчати історію нашого краю, і по одній з легенд, назва таку отримало завдяки господині заїжджого двору, якій приїжджають гості кричали: – Кума! Вина!
Мабуть, потім скоротили до Кум, потім – Кунавіно…
Так само швачці снилися і дівчата “не важкої поведінки”, і всі ці сни були настільки яскравими і такими реальними, що їй теж прийшла на розум думка про те, що в її будинку був раніше будинок терпимості.
Мама згадала розповідь своєї клієнтки, яка жила на протилежному боці річки, і замислилася. Що це за явище, коли не пов’язане нічим між собою людям, сняться схожі сни? Води річки, або стіни старовинних будинків ввібрали інформацію з минулого і приносять її у снах людям нашого часу? Хто знає.
- Які сімдесят п'ять тисяч? Ти зовсім там уже? - Зашипіла Ліля в слухавку, про…
- Ти повинна нас пустити, ми ж сім'я! - Голос Галини Степанівни розносився, здавалося, по…
Арина майже фізично відчувала кожен грам накопичених грошей, що лежали на банківському рахунку. Кожну копійку,…
Тетяна вже простягнула руку, щоб відчинити двері на дачі, як раптом почула дитячі голоси. Сміх,…
Наталя працювала у ломбарді п'ять років. За цей час через її руки пройшли сотні чужих…
Коли Ігор так буденно, ніби між іншим, промовив ті слова — «Твою премію ми пустимо…