Мама мені вже котрий місяць виносить мозок на тему того, як я некрасиво вчинила, коли вирішила з’їхати від тітоньки. Образила я її, бачите, своїм вчинком

Мама мені вже котрий місяць виносить мозок на тему того, як я некрасиво вчинила, коли вирішила з’їхати від тітоньки. Образила я її, бачите, своїм вчинком.

Хоча мама чудово знає ситуацію, в якій я опинилася. Те, що мама сама перед старшою сестрою стелиться, це її особисті бажання, а мені такі “розваги” не до смаку.

Тітка завжди, скільки я її пам’ятаю, давила маму авторитетом. Типу, вона старша, вона розумніша, вона все краще знає. Мене це ще з дитинства дратувало. Коли я збиралася вступати до університету, тітка незаперечним тоном заявила, що житиму я в них, вона за мною наглядатиме, щоб у дівчинки не сталося запаморочення від спокус великого міста.

Я з великим задоволенням жила б у гуртожитку, але мені такої можливості ніхто не дав. Тітка поставила маму перед фактом, а та покірно, як завжди, погодилася. Мені було сказано, що я маю бути вдячна за таку допомогу, адже батьки не могли собі дозволити винаймати мені квартиру, а гуртожиток – це розсадник розпусти та інших гріхів.

Подяки до тітоньки я не відчувала, бо ще з дитинства усвідомила, що думає вона завжди тільки про себе. Так і виявилось. У моєму обличчі тітка вирішила отримати безкоштовну служницю.

На мене швиденько почали звалювати домашні турботи, яких ставало лише більше. Спочатку я просто мила посуд, потім ще й пилососила, потім мила підлогу і таке інше.
Це не сприймалося як моя допомога, це було моїми обов’язками, за неналежне виконання яких мені ще й прилітали скандали.

Про веселе студентське життя я могла тільки мріяти, бо до навчання мені потрібно було переробити купу справ, а після навчання підготуватися до занять. Навіть у вихідні мені не було спокою, бо й тоді тітонька знаходила чим би мене зайняти. Найчастіше на мене стали звалювати маленьких дітей, онуків тітки.

Я спробувала протестувати, але тітка робила засмучений вигляд і йшла дзвонити моїй мамі, скаржилася на мене і вичитувала її за неправильне виховання дочки. Після таких “промивок” мама відразу ж передзвонювала мені, тоді отримувала вже я. Мама вимагала не ганьбити їх із батьком і допомагати тітці, яка так великодушно мені дала притулок.

Мого терпіння вистачило лише на пів року. Після першої ж сесії я зібрала речі та переїхала до одногрупниці, а потім знайшла підробіток і стала винаймати кімнату.

Звичайно, тітоньку не влаштувало, що вона втратила таку чудову служницю, тому вона почала дзвонити та накручувати маму. Типу, вони до мене з відкритою душею, а я їм туди плюнула і втекла, чим дуже засмутила їх.
– Ти образила тітку! Вони тобі дали притулок, а ти просто плюнула їм у душу, – дзвонила мені обурена мама.

Я їй пояснювала не раз, що не збираюся бути прислугою для її старшої сестри та сама можу про себе подбати, а тітонька нехай знайде когось іншого на роль прибиральниці, кур’єра та няньки.

Я молода дівчина, яка хоче жити повним життям, а не витирати бруд за родичами через нав’язану ними ж послугу. Але до мами пояснення не доходять. Вона продовжує вимагати, щоб я просила вибачення перед тіткою та повернулася жити до них. А за що вибачатися? Я її не ображала, просто зібрала речі, подякувала за гостинність та поїхала. Решта це плід фантазії тітоньки.

Пригрозила мамі, що якщо вона не відчепиться зі своєї нав’язливою ідеєю знову загнати мене в рабство до тітки, то я просто перестану з нею спілкуватися, а всі новини вона дізнаватиметься тільки від тата, який мені хоча б мізки не виносить. Мама мені, напевне, словам моїм не вірить, доведеться доводити серйозність своїх намірів діями.

You cannot copy content of this page