Довго думала, в який же розділ додати історію. І до любові підходить, і до відносин з свекрами.
Раніше ніколи не розуміла, навіщо люди пишуть всілякі історії в інтернеті та інші дурниці. Нещодавно натрапила на цей сайт, а як в житті почало відбуватися те, що озвучувати стає все болючіше, вирішила і написати. Хто знає, може чарами повіє і ви напишите таку пораду, яка поверне все на свої місця.
Почалася ця далека історія 3 роки тому. Ми, ще зелені студенти, дружили цілий перший курс університету з самого вступу. А в кінці навчального року почали зустрічатися.
До середини другого курсу весь університет (викладачі, друзі, одногрупники) почали називати нас нерозлучними, деякі майбутньою сім’єю. На той момент ми були вже дійсно дуже близькі – з ранку разом на навчання, потім по домівках поїсти, потім знову разом гуляти, вночі поверталися додому, спали кілька годин і знову все по колу.
Не оминули ми і знайомства з батьками. У моїй родині його прийняли добре, всі тільки милувались і говорили, що не зустрінеш таких почуттів в наш час.
Його мама теж мене спочатку прийняла непогано. Виникали, звичайно, у мене деякі нехороші підозри, коли вона, знаючи, що він зі мною, дзвонила йому щогодини, говорила, щоб додому повертався та інше.
На всі мої запитання він говорив тільки те, що мама його через чур опікується і просто не хоче відпускати від себе. Ну та й добре. Змирилися.
На 3-му курсі я запропонувала своєму коханому поїхати в Німеччину (сама вчуся на відмінно, випала така можливість, стала домовлятися за двох).
Він мене повністю підтримав, почав готуватися. Як тільки про це дізналася його мама, почалися знову істерики – навіщо кудись їхати? Працюйте тут! Там тільки здоров’я гробити!
У підсумку, через крики і істерики, поїхали. Приїхали вже на 4-му курсі. Зробив пропозицію руки і серця. Вирішили знімати квартиру. І тут знову-істерики.
Хоче, щоб ми жили з нею в їхньому будинку. До слова, живуть його батьки за містом, в селі з городом та й по всьому. На що я сказала категоричне “ні”, після чого все ж переїхали. Ось тут і почалося в нашому житті…
Через деякий час у моєї мами було день народження. З ранку, в день, блін, народження, вона зателефонувала моїй мамі, привітала і почала їй читати лекцію, щоб вона зі мною поговорила, чому я її слухаю, як мене взагалі виховували та інше. Ми днем до мами приїхали, на ній і обличчя немає. Гостей було під 20 чоловік.
Мама ввечері мене вже відкликала, розридалася і розповіла. Загалом, свято зіпсоване. Того ж вечора я подзвонила їй і висловила, що якщо таке буде продовжуватися, я забираю заяву і будете ви жити з синочком, так як і хотіли.
Наступне день народження було у мене через кілька днів. Я покликала його батьків, всю свою сім’ю, чоловік 15, друзів, думала по людськи все зробити, поспілкуємося і все буде добре.
Так ось після того, як вона сіла за стіл, слова ніхто вставити не міг, вона затикала всіх, що синочок її студент, а я орендованою квартирою тільки гроші з нього тягну. Всім доводила, що ми живемо за її рахунок, що гроші дає вона. Загалом, після цього вечора і почалося.
Сиділа при мені в третій особі йому говорила, вона тебе не любить, тільки гроші з тебе смокче, а ти цього не бачиш. А коли вранці одного разу ми посварилися з ним, я грюкнула дверима і пішла, повернулася, а він уже її покликав на НАШУ КВАРТИРУ і ВОНА ЙОМУ ЗБИРАЄ РЕЧІ.
Зібрав сумки, виставив її в під’їзд, зайшов до мене, ридає, говорить не можу без тебе. Пішов до неї, сказав, що залишається тут, вона: “я приїхала за тобою і я тебе звідси заберу! Ти що, не бачиш, що вона тебе не любить?”
Загалом години 3 крик стояв на весь під’їзд, закінчилося все тим, що подзвонила вона друга сім’ї, насильно його під ручку вивели, з галаснм та що ти тримаєшся за цю дурну дівчину?
Я в сльозах залишилася, заява в загсі , кільця замовлені, але матуся не захотіла. Після цього ні дзвінка, ні смс. Мене в лікарню з нервовим зривом забрали, мама моя йому це написала. Дівчата писали мої, до чого їх сімейка довела, він всіх ігнорує.
