Нещодавно я вирішила, що я вже досить доросла, щоби жити окремо. Хоча сказати, що я довго страждала від мук вибору – буде нечесно. Я б і раніше з’їхала, але найгострішим питанням тут були гроші.
Зараз фінанси нарешті мені дозволили спробувати себе у ролі повноцінної господині та самостійної дорослої одиниці.
До того ж ще підвернувся чудовий варіант винайму квартири. У моєї хорошої подруги близькі родичі переїхали за кордон, але поки що вирішили квартиру не продавати, а здати комусь на тривалий термін за символічні гроші та нагляд.
Однією з важливих умов було зберегти все у квартирі, так само як було за господарів. Вони повністю залишили всю техніку та меблі. Як то кажуть – заходь і живи.
Я такому варіанту була просто рада. Зайвих грошей на те, щоб обставляти з нуля порожню квартиру, у мене ще довго не з’явилося б.
І ось я зажила одна! Воля! Я просто натішитися не могла. Мені тут усе подобалося. Я навіть на радостях все перемила та навела лад. Навіть прибирання мені приносило задоволення.
Тоді я і зробила свою фатальну помилку. Я дала мамі один із ключів. Сама навіть не можу пояснити, як я погодилася. Просто мама ніби, між іншим, згадала, що було б непогано, якщо вона матиме дублікат.
Працюю я в компанії, яка часто відкриває філіали по всій країні, і через це мені доводиться їздити у відрядження. Одне із відряджень зайняло понад два місяці. У цей час мама казала, що “наглядає” за квартирою.
За кілька місяців я повернулася додому і виявила там сім’ю старшого брата. Вони зайшли у квартиру без мене, і навіть ніхто з цієї компанії не спромігся мені зателефонувати!
Виявилось, що у брата у квартирі прорвало трубу, добре затопило. Тепер треба розкривати ламінат, здирати підкладку і все просушувати, а в них дитина маленька, куди податися бідним?
І, звичайно, мама швидко придумала як допомогти брату. Вона просто віддала йому ключ від моєї квартири. Хоча називати її моєю – це величезне перебільшення. Тепер мені доводиться тіснитися з ними.
Племіннику два роки. У нього шило у попі, але зовсім ще немає мізків. Першого ж дня він розбив тарілку і відірвав ручку на одній із ящиків комода.
Для мене ці втрати як поріз на серці. Але добре це дитина і ще нічого не розуміє, але брат з невісткою дорослі люди!
Але вони ніби навмисне хочуть мене підставити. Я до всіх речей тут ставлюся з трепетом. Тому що розумію, що все це чуже і в разі чого мені доведеться нести матеріальну відповідальність і відповідати перед господарями квартири.
А брат і невістка думають приблизно так: це ж не наше – тож можна нічого не шкодувати.
У них у руках наче все горить! Брат вже на другий день вирішив пересунути комод в коридорі (незручно було одягати дитину) і подряпав шпалери! Там тепер довжелезна смуга сантиметрів тридцять.
А сліди на шторах! Племінник малював фарбами, а потім брудними руками схопився за фіранку. Не знаю, чи відпереться це тепер, чи ні.
Ще й брат, і невістка обоє палять. Про невістку не скажу, а брат палить зі школи. У квартирі я їм відразу це робити заборонила, і начебто цього правила дотримується, але в будинку все одно все смерділо.
І мене непокоїть питання, а чи зможу я після від’їзду сімейства брата вивести цей запах.
Оскільки брат із сім’єю живе в мене, то мама тепер теж практично щодня проводить час з нами. Вона це пояснює тим, що їй хочеться побачитися з улюбленим онуком, а він тепер живе в мене!
Моє життя раптово перевернулось з ніг на голову. Я тільки звикла, що живу самостійно, як доля підкинула мені такий подаруночок!
Найжахливіше, що брат заявив, що якщо вони все одно роблять ремонт, то ще й шпалери треба в усіх кімнатах поміняти. Тепер невідомо, коли це закінчиться. А я від переживань вже божеволію.
Що робити я навіть не знаю? Як їм донести, щоб не сваритися, що це взагалі мене не влаштовує? Тепер тільки й чекаю нового відрядження, щоб знову зникнути. Але ж залишу їх самих, так вони всю квартиру рознесуть!
