Мама позбавить мене квартири, якщо я не розлучуся

Мама не приймає мого другого чоловіка. Ми разом 4 роки. Познайомилися через рік після розставання з батьком моєї дитини. Фактично син виріс з вітчимом. На самому початку відносин я сказала мамі, що познайомилася з чоловіком. Вона сприйняла це в штики, відбулася неприємна розмова.

Мама сказала, що я – ненормальна і не думаю про дитину. Хоча у мене теж був вітчим … Ігнорувала майбутнього чоловіка, робила вигляд, що його немає. Коли одружилися, заявила, що я плюнула їй в душу.

Мама вважає, що мій чоловік альфонс, бо живе в моїй квартирі. Що у неї інтуїція, а я нічого не розумію. Заявила, що позбавить мене спадщини – квартири, за яку я виплатила половину суми.

Не знаю, як бути. Не хочу як маленька дівчинка просити схвалення у мами. Я доросла людина і в інших сферах успішна. Але для мами я невдячна дочка, яка їй повинна. Вона виставила рахунок в 5000 євро за те, що навчала мене в університеті і допомогла поїхати вчитися за кордон.

Хоча по факту я себе утримую з 22 років. Як вести себе з мамою і полегшити тягар, який у мене на серці?

Даша, 36 років. Порада від психолога.
Відносини з батьками дуже часто – болюча тема незалежно від того, скільки дітям років, і ваш лист – тому доказ. Чому вам до сих пір так потрібно мамине визнання і схвалення? Яку участь, в тому числі фінансову, мама приймає у вашому житті?

Ви пишете, що утримуєте себе з 22 років, тобто на даний момент мама не допомагає вам матеріально? Яка була лінія її поведінки до вашого заміжжя? Вона також постійно виставляла вам рахунки за щось? Або з першим чоловіком вона вела себе інакше? Зараз ваша мама все ще живе з чоловіком або одна? У нових відносинах ви стали менше уваги приділяти їй і звертатися за допомогою?

Можливо, мама бачить, який важливий вам чоловік, і ревнує до нього, адже відстоюючи його право бути з вами, ви, в її розумінні, вибираєте його, а не її. Хоча, зрозуміло, мама і чоловік не можуть змагатися у сімейній ієрархії, вони займають різні позиції.

Перш за все, для того щоб перестати гризти себе і постійно відчувати почуття провини, вам необхідно прийняти той факт, що ви не несете відповідальності за почуття і переживання вашої мами. Ваш чоловік не зобов’язаний їй подобатися або підходити за шкалою життєвих цінностей. Він повинен подобається вам. І вашій дитині, в ідеалі. З дитиною, як я розумію, у вашого чоловіка склалися хороші відносини? Якщо так, то це прекрасно.