Мама від самої появи сестри узяла собі в голову, що у Лідочки слабке здоров’я. Щоправда, ні лікарі, ні сама Лідочка маминих вигадок не підтримували.
– У вас цілком здорова дитина. Її просто треба перестати кутати, почати гартувати та водити в садок, – вичитувала маму наш педіатр, коли мама почала тягати доньку на прийом через день.
Але у мами є одна особливість, яка дозволяє їй чути тільки те, що вона чути хоче, а все інше відфільтровується як сторонній шум.
Вона для себе вирішила, що у Лідочки слабке здоров’я, отже, так воно і є, решта думок хибні. Сестра з віком із задоволенням мамину ідею підхопила. Їй було дуже вигідно корчити із себе хвору дитину, якій не можна ходити на фізкультуру, до якої треба ставитися з розумінням і в жодному разі не вантажити домашньою роботою.
Вдома Лідочка жодного разу не помила посуду, не говорю вже про щось інше. Хоча протерти пил могла б без проблем навіть зі своїми надуманими діагнозами, але мама повністю підтримувала бажання доньки “поберегтися”.
– Це тобі, здоровій дитині, підлогу помити раз плюнути, а Лідочка нахилиться, у неї голова закружиться, вона впаде і може пошкодитися! – вселяла мені мама.
При цьому Лідочка спокійно гуляла вулицею, каталася на гойдалках-каруселях, їздила з гірки та відривалася, як усі діти. І хворіла по-справжньому не частіше за мене, проте частіше симулювала, щоб не ходити до школи.
Сестра дурна не була, досить швидко зрозуміла всю красу свого становища і вміло цим користувалася. Мама їй підтакувала і ніколи не сумнівалася в сестрі.
Так і виросли. На мені орати можна, а Лідочка – тендітна квіточка, яку треба оберігати від життєвих негараздів. І працювати Лідочка може лише там, де напружуватись не треба, а в таких місцях платять копійки.
Мені сидіти на шиї батьків ніхто не пропонував, тож я ще зі студентських років підробляю. Розумію, що за мене ніхто не платитиме, як це роблять батьки за Лідочку.
Але останні пару років навіть мама почала зітхати, що непогано б дівчинці кудись на пристойне місце влаштуватися, а то апетити у сестри ростуть, а заробітки – ні.
Вона працює чотири години п’ять днів на тиждень, щоб випадково не перетрудитися. Але при цьому їй хочеться модно одягатися, купувати гаджети останніх моделей, відпочивати на морі та ходити з подружками барами.
Батьки таке шикарне життя, яке сестра собі хоче, забезпечити не можуть. Вони хоч і працюють, але одержують вельми скромні зарплати, та й пенсії невеликі. На життя вистачає, а от на гарне життя вже ні.
Я живу окремо і з батьками бачусь раз на три-чотири тижні. Доводиться багато працювати, бо я мріяла купити собі квартиру. А тепер мрія виплатити іпотеку.
Мені ніхто не помагав. Доводилося на роботі проводити багато часу, режим пекельний, але за мою роботу дуже пристойно платили, що мене мотивувало працювати далі.
Зараз я зуміла видертися на ще одну сходинку вгору кар’єрними сходами. Зарплата стала вищою, робота стала відповідальнішою, але я задоволена таким результатом. Досить складно зробити кар’єру в нашій компанії, всі зазвичай тримаються за місця, посунути когось важко.
Під час найближчої зустрічі розповіла про свій успіх батькам. Мене стримано похвалили, а потім мама почала знову плакатися, як важко живеться Лідочці.
Тяжкість у тому, що за чотири години роботи їй чомусь ніхто не хоче платити шалені гроші, а запити тільки зростають. Батькам їх вже не наздогнати.
– Ти б прилаштувала сестру кудись до себе, га? У вас зарплати хороші, – попросила мене мама.
Я відповіла, що на моє місце вже знайшли людину, але звільнилася ще одна позиція, ось із цього приводу можу поговорити з начальством.
Мама зацікавилася, почала розпитувати, що за робота, скільки платять, що там треба робити. Я докладно розповідала, бо я знаю цю роботу на зубок.
– Та ти що! Там же орати треба, а в Лідочки слабке здоров’я! – обурилася мама моєю пропозицією. І почала з’ясовувати, а чи немає у нас легшої роботи для сестри?
– За такі гроші – ні, – відрізала я.
Мене мамина реакція хоч і не здивувала, але розлютила. Коли я на цій посаді була, мама на мене ще й прикрикувала, що не така складна робота, а я молода, мені взагалі гріх скаржитися за такі гроші.
Мама все одно залишок вечора просила мене подумати, куди на нормальну зарплату можна влаштувати сестру, але щоб вона не переробляла. Так-так, слабке здоров’я, я пам’ятаю.
Нічого я не шукатиму, бо не хочу потім вислуховувати ні від сестри, ні від мами, ні від начальства. Нехай сестра і далі байдикує за копійки, батьки самі таку поведінку в неї заохочують. Я в цьому ідіотизмі не братиму участі.
