Відверто кажучи, особливого захоплення ідея про те, що мама колись, можливо, зовсім скоро, вийде на пенсію, у мене не викликала. Та і як тут радіти, коли в мене іпотека, двоє дітей та колишній із копійчаними аліментами.
Примудрився, гад, відбрехатися в суді з липовою довідкою про злиденну зарплату. Ще уїдливо казав, мовляв, із задоволенням подивлюся, як ти будеш із життєвими складнощами справлятися зі своєю принциповістю.
А все тому, що не стала я терпіти його витівки та походи до моїх подруг. Десять років очі заплющувала, а потім сказала собі, все, досить. Не можу більше. Поруч із такою людиною мені не те що перебувати, дихати було складно.
Мама, як водиться, мене підтримала.Підкидала грошенят, у свої вихідні сиділа з онуками та водила їх по гуртках та секціях.
А потім, як грім серед ясного неба. Мама оголосила, що втомилася і йде на пенсію. Її подруги, мовляв, вже всі спокійно в’яжуть шкарпетки, а вона все важко працює.
З одного боку, я розумію маму. Мабуть, втомилася за стільки років працювати. Була б ще зарплата пристойна, а так сльози.
З іншого боку, без маминої допомоги, матеріальної насамперед, нам буде дуже нелегко. Підкидала вона нам хоч і не мільйони, але це була значна допомога.
Адже з маленькими дітьми як? Тільки подумаєш, що нарешті зможеш відкласти тисячу-другу, як дитина повертається з прогулянки та радісно повідомляє, що вщент подер штани або чоботи, куртку.
Так і виходить, що постійно позичаєш до зарплати у мами. Зручно нічого не скажу. Гроші назад вона ще жодного разу не вимагала.
Ні, я, звичайно, присягаюсь і обіцяю, що колись віддам. Але коли це “коли” настане, ні я, ні мама, чесно кажучи, до ладу не уявляємо.
Нічого цього я матері, зрозуміло, не сказала, коли вона оголосила про своє рішення піти на пенсію. Навпаки, у перший день заслуженої пенсії я вирішила влаштувати коханій бабусі невелике свято.
Замовила суші, купила тортик, поставила пляшечку ігристого на стіл. Все-таки не щодня людина на пенсію виходить.
Мама, як побачила стіл, так розпливлася в посмішці. Золоті ви мої, мало не заплакала. Обіймала нас із дітьми, цілувала.
Посиділи ми, на життя поскаржилися. Мама сказала, що їй тепер, як і мені, доведеться заощаджувати. Мовляв, на пенсію особливо не розгуляєшся.
— Відкладатиму і вам з хлопцями по можливості буду допомагати, — сказала мама з серйозним виглядом.
Чудова думка, подумала я. У моєму положенні відмовлятися від допомоги просто безглуздо. Принаймні наступні десять років, поки не буде виплачено іпотеку за нашу будку.
Наступного дня мама знову прийшла в гості, якраз до вечері та без жодного попередження. Я здивувалась, але вголос нічого не сказала.
Робити нема чого, запросила її за стіл. Не годувати ж дітей на її очах. Мама із задоволенням зайняла звичне місце біля холодильника.
— Все-таки ти готуєш у мене, дочко, дуже смачно! — нахвалювала мати моє куховарство, хоча ще минулого тижня казала мені протилежне.
Без жодного сорому мати з’їла дві порції картоплі з м’ясом, які я планувала залишити дітям на завтра. Цікаво подумала я.
Потім вирішила попросити маму посидіти з дітьми, якщо вона у нас стирчить. Збігаю до подруги, з якою давно ніяк не могла зустрітись.
Але мама, швидко випила чай, та поквапилась додому.
— І не вмовляй, не можу лишитися. Зараз улюблений серіал почнеться, а у вас такий шум і гамір, що до ладу не подивишся, — сказала мама і пурхнула.
Ситуація повторилася ще кілька разів. Новоспечена пенсіонерка без сором’язливості приходила до нас вечеряти та обідати.
Щоразу вона повторювала, що їй потрібно економити, адже вона збирається допомагати нам. Однак жодної копійки від матері я так і не отримала.
Я вже й натякала їй, і мало не відкрито говорила, що одна справа купувати продукти на трьох та зовсім інша на чотирьох людей. Мама удає, що не розуміє мене.
Киває головою, погоджується, що зараз усе так дорого. І продовжує їсти! Мою їжу! А натомість нічого. Ані гроші не дає, ані продукти не приносить.
Знаю, що дорікати їжею гріх страшний. Але тягти цю лямку немає ніяких сил! Адже я гроші теж не друкую і продукти мені в магазині не безкоштовно дають.
Як донести до матері, що я дуже-дуже розраховую на її пенсію?
