Мама вирішила, що треба бути принциповою до кінця. А те, що це може зруйнувати мою родину, їй начхати. Принципи ж важливіші, ніж допомогти дочці у скрутній ситуації.
У нас із чоловіком зараз дуже непрості часи. В нас скоро з’явиться дитина тижнів за два, тобто, я в декреті, а чоловіка тиждень тому звільнили з роботи. Тобто з грошима у сім’ї повний капець.
Живемо ми поки що на орендованій квартирі, тому що свого житла поки не купили, у чоловіка родичі живуть далеко від нас, а моя мама надто принципова людина. І поки ми з чоловіком працювали, винаймати квартиру було легко, грошей вистачало. А що робити зараз, я не розумію.
Тиждень тому чоловік залишився без роботи. Причому звільнили його просто так, навіть не заплатили за останній місяць, хоч ми на ці гроші розраховували. Тобто ми зараз у дуже скрутному становищі, і в нас постає питання, чим платити за квартиру.
З одного боку, деякі заощадження у нас є. Але ми їх відкладали на покупку всього необхідного для малюка. Поки що не купували нічого, бо я вважаю, що це погана прикмета. І якщо зараз ми віддамо їх за квартиру, то купувати ліжечко і візочок буде нема на що.
До того ж стоїть велике питання, коли чоловік зможе влаштуватися на нормальну роботу. Будь-яку він вже й зараз може знайти, але на такій роботі зазвичай платять сумні копійки. Як ми житимемо на ці гроші? Платити за квартиру, утримувати дитину – все це чималі витрати.
Опинившись у такій непростій ситуації, я само собою згадала про маму. Вона у мене мешкає одна в трикімнатній квартирі, місця для тимчасового розміщення нашої родини у неї вистачає. Але бажання такого у мами немає. Точніше, вона має принципову позицію, за якою вона вважає, що якщо вже я вийшла заміж, то тепер мої проблеми повинен вирішувати чоловік.
– Молода сім’я має жити окремо від батьків. Якщо ви досить розумні, щоб одружитися і почати планувати дітей, то будьте й настільки розумні, щоб їх вирощувати та утримувати власним коштом, – вважає моя мама.
У чомусь позиція правильна, я не заперечую, але бувають і форс-мажорні обставини, ось як у нас зараз. Ми не просимо повісити нас собі на шию та тягти десяток років. Але на пару місяців дати притулок нам у себе вона могла б. За цей час ми змогли б вже розібратися з ситуацією, що склалася.
Але мама стоїть на своєму – це наші проблеми, нам їх і вирішувати. А у нас через ці проблеми зараз руйнують стосунки. Ми з чоловіком обоє на нервах, бо треба терміново щось вирішувати, а в нас із варіантами туго.
Чоловік пропонує тимчасово переїхати до батьків. Так і з будинком проблем не буде, і роботу там знайти допоможуть. Але в мене немає бажання переїжджати та ще й у таку глухомань. Що я там робитиму після декрету? Чи потім назад переїжджати з маленькою дитиною та всіма речами? Я до цього не готова.
– Мої батьки хоч якось намагаються допомогти зі своєї “глухомані”, як ти висловлюєшся. А твоя мама розумні поради роздає, що і як нам робити. Дуже вони допомагають, ці поради! – психує чоловік.
Я не можу не визнати, що у його словах є правда. Моя мама допомагає лише порадою.
У мене сім’я розвалюється, мені народжувати за два тижні, суцільні нерви та сварки, дуже розмиті перспективи, а у мами принципи. І що молоді повинні жити окремо, і якщо вийшла заміж, то нехай твої проблеми чоловік вирішує. Дуже зручні принципи.
Я не зло пам’ятна, але це запам’ятаю. Коли я у мами просила допомоги, а вона від мене відв’язалася різними незрозумілими відмовками. І якщо її не хвилює доля онука, то й бачити його мамі ні до чого.
