Мама зараз отримує у відповідь те, що сама колись посіяла. Напевно, вона не думала, що колись я багато її слів і випадів зможу повернути проти неї

Мама зараз отримує у відповідь те, що сама колись посіяла. Напевно, вона не думала, що колись я багато її слів і випадів зможу повернути проти неї.

Свого часу вона мені з чоловіком нерви потріпала, а тепер дивується, що я так недоброзичливо спілкуюся з її чоловіком. Ну, око за око, мамо.

Мій чоловік мамі не сподобався з першого погляду, вона навіть не вважала за потрібне це якось маскувати. Свою нетактовність завжди пояснювала тим, що вона каже правду, а на правду не ображаються.

Але правду можна говорити по-різному. Мама намагалася болючіше вколоти своїми словами, і в неї навіть це виходило. Принаймні стосунки із зятем у неї були натягнуті.

Мій чоловік приїхав з області та своєї квартири у нього в нашому місті не було. Звичайно, мама не раз із цього приводу виказувалася.

– А ти впевнена, що він на тобі одружується з любові, а не через твою нерухомість? Я ось сумніваюся, – говорила мама, не звертаючи уваги, що чоловік взагалі тут і все чує.

Далі йшли розмірковування, що справжній мужик має привести свою жінку до своєї оселі, а не жити на її території. Це ж не по-чоловічому.

Жили ми насправді у моїй квартирі, яку мені бабуся лишила. Але в нас у планах накопичити грошей та купити спільну квартиру, тільки нам потрібен час.

Мама висміювала усі подарунки, які мені робив чоловік. Мовляв, міг би й краще постаратися, бо купив якусь нісенітницю, аби тільки відв’язатися.

Про подарунки, які ми дарували мамі, я взагалі мовчу. Вона завжди дякувала з кривою посмішкою, примовляючи, що з паршивої вівці…

Коли я пішла в декрет, мама пророкувала, що ми помремо з голоду без її допомоги, адже мій чоловік отримує копійки та не хоче старатися заради сім’ї.

– Нормальний мужик на три роботи влаштувався б, щоб у його жінки все було, але зятю звідки знати, як повівся б нормальний чоловік, – зітхала мама, геть ігноруючи присутність мого чоловіка.

А чоловік і так намагався, щоби у нас все було. Живемо ми нормально, на все необхідне вистачає, а решта – це пусте.

Але мати відмовляється це розуміти. Як її бомбило, коли з’ясувалося, що частина речей для дитини у нас вже не нова. Наприклад, візок, ліжечко та конверт на виписку.

Речі мені віддали подруги, котрі народили раніше. Все в хорошому стані, тому я була рада, що ми змогли заощадити.

– Звісно, ​​ти рада. Хоч щось для дитини вдалося дістати. За такого чоловіка можна було й без цього залишитися, – фиркала мама.

Як моєму чоловікові вистачало терпіння не слати маму на три літери, я не знаю. У мене самої таке бажання неодноразово виникало. А він тримався.

Але нещодавно у мене з’явилася можливість дати мамі можливість відчути себе на моєму місці. У неї з’явився чоловік, з яким вона зараз мешкає, і він мені не подобається.

Якби мама поводилася з моїм чоловіком нормально, я б теж рота на замку тримала, все-таки це її життя. Але мама поводилася так, як поводилася, а тепер моя черга.

Я пригадала їй все – що чоловік повинен привести жінку до свого дому, а її мужик до неї переїхав, що він їй подарунки робить, ніби вона покоївка, а не кохана жінка, що заробляє мало, адже мама хоче дачу, а вони все купити не можуть.

Мама сердиться, їй не подобається, мужику її теж не подобається така поведінка, але й сказати він нічого не може, половина квартири, в якій вони живуть, мені належить.

Розумію, що поводжуся некрасиво, але мама сама винна. Вона подала мені приклад, як треба поводитися, я йому і слідую. Дійде до неї, що треба якось змінювати поведінку, і я слідом змінюся. А поки що нехай терплять.