– Нехай твоя дружина поки що на дачі побуде, – пролунав командний голос свекрухи з кухні. – До мене подруга з донькою приїжджають. Десь тиждень погостювати збираються, а може й більше.
Я глянула на чоловіка, який теж був шокований.
– Мамо, яка подруга? – крикнув їй чоловік у відповідь.
– Єдина та неповторна! – сказала свекруха та пішла в кімнату.
– Куди мені поїхати? – перепитала я.
– Лізо, ти чудово все чула, що я сказала, – злобно гаркнула Ірина Павлівна.
Свекруха почала ритися у своїй шафі. Вона дістала кришталеві келихи, ті самі для особливих гостей.
– Ну, – звернулася вона до сина, – коли ти її відправиш?
– Кого мама?
– Віталік, досить дурника із себе робити, — свекруха закотила очі. – Дружину свою, недолугу.
– Мамо, а чому б твоїй подрузі не зняти номер у готелі?
– Ти збожеволів? Ти бачив ціни? Лізка поки що на дачі поживе, щоб не ганьбила мене.
– Тоді я теж переберуся на дачу. Тепер літо, візьмемо відпустки, відпочинемо.
– Слухай, а це гарна ідея, – погодилася я із чоловіком.
– Оце ні! Ти, син, потрібен мені тут!
– Мамо, у нас трикімнатна квартира. У тебе своя кімната, у нас своя, а вітальня пустує, твоя подруга може там зупинитися.
***
Після першого знайомства із цією жінкою я зрозуміла – буде важко. Ірина Павлівна була проти нашого шлюбу. Вона навіть на весілля сина не хотіла йти, її туди силоміць притягла сестра Віталіка.
Минуло вже два місяці після весілля, а свекруха так і не прийняла мене до сім’ї. Нині ми живемо у квартирі батьків Віталіка. Його батька близько року тому не стало, а Ірина Павлівна дуже боїться самотності.
– Добре, – погодилася свекруха, – тоді нехай твоя дружина зі своєї кімнати не виходить.
– Ірино Павлівно, як ви це собі уявляєте? – обурилася я.
– Гаразд, щось придумаю.
– Мамо, а коли твоя таємнича подруга приїде?
– Та в принципі має бути вже тут, – свекруха глянула на годинник.
У цей момент пролунав дверний дзвінок.
– Яка пунктуальність, – здивувалася я.
Свекруха побігла відчиняти двері, я з Віталіком пройшли за нею.
– Доброго дня, Свєта!
– Привіт, Ірино!
У квартиру зайшла велика жінка, а потім її донька.
– Познайомся – це моя принцеса!
– Яка краса, – свекруха сплеснула руками.
– А у принцеси є ім’я? – хихикнув Віталік.
– Анжеліка! – представилася донька.
Анжеліка була велика дівчинка, кілограм так 120.
– Ірино, а познайом нас зі своїми, – Світлана глянула на мене з чоловіком.
– Це мій синок – Віталік, я тобі про нього розповідала.
– Пам’ятаю, пам’ятаю, добрий хлопчик, – усміхнулася Світлана.
– А це, – свекруха глянула на мене, – сестра його, двоюрідна!
Щелепа моя відвисла, а Віталік голосно засміявся.
– Ірино Павлівно, а ви…- в цей момент чоловік потяг мене до кімнати.
– Лізо, давай поки не говоритимемо, хто ти.
– То чому ж? – Здивувалася я.
– Ти не зрозуміла, що тут відбувається?
– Поясни.
– Мама здається запросила свою подругу не просто так.
– Здається, я починаю розуміти. Твоя мати знайшла тобі нову дружину.
– Давай подивимося, що вони робитимуть далі, а сказати правду ми завжди встигнемо.
Ми повернулися назад до коридору, де гості роздягалися.
– Віталю, допоможи Анжеліці зняти її чудовий рюкзачок, – скомандувала свекруха.
– Ірино, а де наші апартаменти?
– Сюди Світлана, – Ірина Павлівна повела їх у вітальню.
Увечері ми посідали вечеряти. Свекруха зібрала розкішний стіл, як на новий рік. У центрі сиділа Анжеліка, по краях її мама та свекруха.
Я сиділа окремо від чоловіка, так вирішила Ірина Павлівна. “Принцеса” вплітала курку з картоплею, а дві жінки похилого віку дивилися на неї та розчулювалися.
– Анжеліко, ти їж не соромся, – голосила свекруха.
– Вона останнім часом дуже погано їсть, – поскаржилася Світлана. – Схудла навіть, змарніла.
– А що таке сталося? – поцікавилася свекруха.
– Нерозділене кохання! Закохалася в одного парубка, а він бігав від неї!
– Може, вона хотіла його з’їсти! – не витримав Віталік.
Я від сміху мало не впала під стіл.
– Віталію, де твої манери? – Ірина Павлівна сердито глянула на сина.
– Вибачте, слово честі не хотів образити!
Застілля йшло своєю чергою, матусі неабияк випили.
– Хочу зробити важливу заяву! – Слово взяла Світлана.
– Зараз почнуть сватати, – шепнув мені Віталій, який пересів до мене.
– Дорога Ірино Павлівно, Віталіку, сестро! Я хочу, щоб наші сім’ї об’єдналися, моя принцеса, просто зобов’язана вийти за тебе заміж Віталію!
– Ми згодні! – закричала свекруха і заплескала в долоні.
Віталік знову розреготався, а я вибігла з кухні.
– Я теж хочу зробити важливу заяву! – За хвилину я повернулася.
– Ну, що там у тебе? – гаркнула свекруха.
– Я чекаю дитину! – голосно заявила я.
– Нагуляла і хвалиться, – відповіла свекруха.
– Від вашого сина Ірина Павлівна, а от докази! – Я дістала тест, де чітко виднілися дві смужки.
Анжеліка подавилася куркою, а Світлані горілка не в то горло пішла.
– Від двоюрідного брата? – Жінка витріщила очі.
– А що тут такого? Та ми спимо разом і не приховуємо цього! Ми навіть весілля зіграли! – заявив Віталік.
– Анжеліка, швидко встала і на вихід! – скомандувала Світлана.
– Ну мамо, я ще курочку не доїла, – ображено сказала принцеса.
– Ми більше не залишимось у цьому грішному домі!
Жінка та її принцеса попрямували до виходу, свекруха побігла за ними.
– Свєточко, та ти не звертай увагу, вони так жартують.
– Дурні у вас жарти! Ірино, думаю нам варто припинити наше спілкування!
Після цих слів дві пухкі пані пішли.
Я з чоловіком удвох залишилися сміятися за столом.
Свекруха ще тиждень ходила ображена, але ми не сильно звертаємо не неї увагу.
Ставте вподобайку та залишайте коментарі, що думаєте з цього приводу?
