– Маша, нас мама чекає у суботу. Настав час вас познайомити.
– Настав час? Я не готова знайомитися з твоєю мамою.
– Все добре буде. Мама у мене мирова.
– А батько?
– Вони у розлученні.
Марія та Дмитро зустрічалися три місяці, а знали один одного вже близько трьох років. Один інститут, лише курси різні.
***
Мати Дмитра оглянула Машу з ніг до голови, її погляд затримався на руках дівчини.
– Ім’я просте, але тобі підходить. Сідайте за стіл, подивлюся на вас.
Марія хвилювалася, але намагалася триматись. Слова і погляд Яни Сергіївни могли зачепити будь-кого, але Маша вміла стримувати емоції.
Мати Дмитра спостерігала, як їсть гостя, як тримає прилади. Маша це помітила. Дуже не хотілося зробити щось не так. Вона намагалася, хоч їй здавалося, що руки тремтять.
– Дмитро зібрався зробити тобі пропозицію, тож ти тут. Вибір непоганий. Я схвалюю, – скромних і культурних зараз шукати, як голку у сіні.
– Значить так! У мене будуть певні умови. Я подарую вам квартиру, три кімнати, площею дев’яносто квадратів. Але! Вона перейде у вашу власність після всіх пунктів мого плану.
– Мамо, який ще план?
– Мовчи і слухай! Весілля у жовтні, гостей узгодимо. До речі, у квартирі ви можете одразу жити, тільки власність на вас оформимо пізніше, коли все виконаєте.
– Рік дається вам на першу дитину. Через три, максимум п’ять років, має зявитися друга. Краще, якщо першою буде дівчинка, а потім хлопчик.
Маша мовчала, їй просто було цікаво, куди дійдуть фантазії матері Дмитра у лануванні життя сина, а заразом і її. Дмитро ще й пропозиції не зробив, а їх практично одружили.
– Дітей треба розвивати від народження, – математика, іноземні мови. Розумова праця набагато краща за решту. Спортсменів нам не треба, там можуть бути травми.
– Мамо, це все?
– А ти проти?
– Ні, я тільки за! Все так і зробимо. З дітьми навіть постараємось. Про хлопчика і дівчинку ти звичайно круто вигадала, але може навпаки вийти.
– Може, – це не страшно. Вважай це відступом від плану. Невеликим. Ключі отримаєте після весілля. На народ ження першої дитини подарую вам машину.
– А другого? – Запитав Дмитро.
– Другу машину. Одна тобі, друга дружині – возитиме дітей.
– Це ж дуже дорого!
– Нічого, синку, кредити ніхто ще не скасував. З мене оформлення, із вас гроші. На машинах їздити вам, значить і платити вам.
Марія тихо сиділа і думала про своє майбутнє. Жити під ковпаком свекрухи заради квартири та машини, які належатимуть матері Дмитра? А ще, виховувати та розвивати дітей за її вказівкою та планом. І Дмитро із цим погоджується.
– Ви згодні?
– Згодні, – відповів Дмитро.
– Ми подумаємо, – відповіла Маша.
– Чудово. Можете йти.
***
– Що це було, Дімо?
– А що? Мама правильно все сказала. Трикімнатна квартира, машина, тобі машина. Де ти більше візьмеш, – все з неба впаде.
– З неба? Кредит за машини повинні платити ми! Це з неба?
– А квартира у мами є?
– Є, ми щойно там були.
Маша засміялася.
– Ти серйозно? Жити з твоєю мамою?
– Мама краще знає, як жити. Підказуватиме нам.
– Ти цього хочеш? Жити під ковпаком? Вибач, але я хочу прожити своє життя, а не фантастичний фільм твоєї мами! Співчуваю твоїй майбутній дружині, якщо вона буде!
– Маріє, ти не розумієш всієї вигоди, – квартира, машина. Можна терпіти все!
– Терпи! Квартира в мене є – маленька, але своя. Машину куплю. А діти самі виберуть чим зайнятися, – спорт чи математика, хімія чи щось інше. А твоя мати нехай пише другу серію, буде у вас серіал. Успіхів!
– Мама ж тебе вже схвалила!
– А я ні! Прощавай! Мені не потрібна рука та серце твоєї мами.
***
У Дмитра було ще кілька наречених, але всі тікали після розмови з мамою. Він чекав на квартиру, машину, але вони все ще були недоступні.
А Марія за два роки вийшла заміж. Знайомство з майбутньою свекрухою було зовсім іншим. Пізніше Маша розповіла їй про свекруху, що не відбулася, – хоч посміялися…
Пишіть в коментарях свої міркування з цього приводу! Підтримайте автора вподобайками та підписуйтеся на сторінку, щоб читати нові публікації!
