Мама зі своєю безпардонністю та бажанням все контролювати вже зовсім з розуму з’їхала. Я відмовилася щодня стежити за сестрою, то вона сама приїхала, ще й жити збирається в мене.
Тато маму не дарма називає квочкою, бо вона поводиться як курка. Все їй треба проконтролювати, все має бути під її пильним наглядом.
Вона нас із сестрою своєю надмірною опікою замордувала. Як згадаю, так здригнуся. Постійно дзвони їй, звітуй, вона повинна все знати.
З ким гуляєш, де гуляєш, хто у друзів батьки, скільки заробляють, як друзі навчаються. Такі допити були постійно.
Якщо я виходила гуляти у двір, то мама кожні пів години окликала мене з балкона, а коли з’явилися телефони, стала постійно телефонувати.
Дійшла до школи – зателефонуй. Після кожного уроку – подзвони, вийшла зі школи – подзвони, прийшла додому – подзвони. А потім починала сама дзвонити вже на домашній телефон. Щоб я точно була вдома і не обманювала її.
Це було якесь пекло. Я мріяла закінчити школу і втекти якомога далі від цієї задушливої опіки. Але не вийшло. Коли я закінчила школу, мама заявила, що вступатиму я в Харкові, тому що в нашому містечку немає вищих навчальних закладів, а там її сестра живе.
Мама дістала сестру, та погодилася, щоб я в неї жила, і мама задовбала нас обох. Не знаю, як тітка, а я чекала, коли ця каторга скінчиться.
Нарешті я отримала диплом, попрацювала трохи в Харкові, дякую тітці, що дала таку можливість, а потім переїхала до Києва, де мешкаю і досі.
В мами сталася істерика, коли вона дізналася, що я не повернуся додому. І благала, і шантажувала, але я все одно не поверталася, бо розуміла, у що це виллється.
Коли мама зрозуміла, що на мене вплив вже не має, вона зосередила свою увагу на моїй молодшій сестрі. Мені було її щиро шкода, але свої нерви дорожчі.
Цього року сестра вступила до університету в Києві. Спочатку передбачалося, що житиме вона в мене, але від моєї квартири до її університету занадто далеко їхати. Вона вирішила оселитися в гуртожитку.
Мама знову була в істериці, що дівчинку там обов’язково пограбують, навчать гадощам та зґвалтують, тому я мушу переконати її жити у мене.
Ні я, ні сестра нічого міняти не стали. Тоді мама почала вимагати від мене, щоб я щодня їздила контролювати, як сестра там живе та чи ходить на пари.
– Перевірятимеш конспекти, – заявила мама на моє запитання, як я повинна контролювати її присутність на парах.
Я мамі сказала, що це марення. Я працюю і не маю стільки вільного часу, щоб щодня мотатися і перевіряти сестру. Та й сенсу в цьому немає великого. Якщо людина хоче знайти неприємності, вона їх знайде.
Ми з сестрою домовилися, що вона раз на тиждень приїжджатиме до мене. Я її годуватиму домашніми стравами, вона пратиме речі та прийматиме ванну. На таке ми обидві були згодні.
Але це не влаштувало маму. Вона вирішила, що цього мало, тому взяла і приїхала до мене, навіть не поцікавившись, чи готова я її прийняти. Але далі було ще цікавіше.
Виявилося, що мама приїхала не на тиждень чи місяць, а щонайменше на рік, бо вона тепер пенсіонерка і може собі дозволити, хоча ще нещодавно працювала і не збиралася звільнятися.
– Якщо ти не хочеш доглядати сестру, це зроблю я, а житиму я в тебе, – заявила мені мама.
Ось вже не мріяла у такому віці знову жити з мамою, тим більше з моєю. Як її взагалі тато відпустив? Хоча потім з’ясувалося, що він не знав про мамині плани “злегка затриматися” у Києві.
Мамі я сказала, що в мене вона може гостювати тижнів зо два, потім або їде додому, або винаймає квартиру, якщо їй важливо продовжувати псувати життя молодшої дочки.
– Ти мати на вулицю виженеш?! – обурилася вона.
І навіть рука не здригнеться. Мама може просто повернутися додому до тата, але якщо в неї так свербить, то нехай сама викручується, я страждати не збираюся. Подзвонила татові, розповіла про ситуацію, вивчила два нові матюки.
За тиждень тато обіцяв приїхати.Сподіваюся,
тату вистачить розуму забрати маму додому. Але в мене є побоювання, щоб мама йому мізки не промила і він теж не залишився в мене.
