– Маш, а чому дід за заповітом все тобі відписав? – Мая копалася в ящиках комода, випадково натрапила на файл зі згорнутим у ньому папірцем.
– Взяла гидливо, їй ніколи не подобалося, коли немає ладу. Це вже нікуди не годиться – разом зберігати речі та документи. Що це важливий документ, вона б і не дізналася, якби відразу викинула цей файл у відро для сміття.
Мая недбало дістала папірець, розгорнула і нічого не могла зрозуміти. Діда поховали чотири місяці тому, і ніхто не знав, що він оформив заповіт на одну із двох онучок.
– У тебе вже є квартира, віддай цю мені, а собі бери дачу, машину, гараж, – Мая сподівалася, що сестра з нею поділиться.
– З чого це я повинна з тобою ділитися? З чоловіком ти не живеш, одній місця вистачить і у батьків.
– Ми з дідом ніколи не сварилися, – Мая згадала, як всю відпустку вона просиділа біля ліжка хворого, а Машка моталася зі своїм бойфрендом Карпатами, в день надсилала близько сотні фотографій. – Я, взагалі збентежена, дід завжди казав, що любить мене більше, ніж тебе.
– Тебе любив, а мене цінував, відчуваєш різницю. Значить, не довіряв тобі, боявся, що ти все розбазариш, – Маша говорила все це гордовито, ніби повільно підіймалася на вершину Олімпу.
– У нас із дідом були дуже добрі стосунки, ми з ним, як дві половинки, один одного з півслова розуміли.
Не могла повірити в те, що дід на неї міг образитися за те, що вона не встигала його порадувати правнуками. Дід ще не хворів, коли казав, що піде на той світ тільки тоді, коли дочекається від Маї правнука чи правнучку.
Вона вийшла заміж на третьому курсі, жили вони із Сергієм у гуртожитку, у кімнаті, яку йому купила мати на вісімнадцятиріччя. Спочатку про дітей навіть не могло бути й мови.
Вони із чоловіком студенти. Сергій іноді балувався випадковими заробітками, але вони настільки були малі, що вистачало їх лише на один похід в магазин.
Здебільшого молоду сім’ю фінансували батьки з обох боків, бувало, що дід щось підкидав.
Перший рік молоді жили без сварок, потім почалися маленькі розбіжності, а на останньому курсі, коли обидва були зайняті проєктами захисту диплома, лаялися кожен день.
Маї ніколи було бігати на кухню, щоб готувати їжу. Пристосувалася смажити картоплю, плов варити, макарони з підливою.
– Мая, хочу супу, чи борщу, – вона різко відповіла, щоб йшов і варив. Якщо зізнатися, вона взагалі готувати не любила.
Якось вирішила догодити чоловікові, зварила перше, так він один раз поїв, а потім каструля цілий тиждень простояла в холодильнику. Так і сказала, що більше не псуватиме продукти. Тож Сергій їй відповів, що він їх і купувати не буде.
Предметом сварок були й не прасовані сорочки, і образа за те, що вечорами чоловік йшов до друзів. Мая терпіла, чекала на закінчення інституту. Тоді вони працюватимуть, житимуть на свою зарплату.
З’явиться можливість купити квартиру в кредит. Загалом планів у неї було багато, іноді сумнівалася, чи зможуть вони їх з чоловіком реалізувати.
Мая відразу влаштувалася фармацевтом, Сергій понад місяць шукав пристойне місце. Архітектори вже ніде не були потрібні, потрібні дизайнери. Вона сама відправила чоловіка на курси.
Якось після роботи вирішила пройтися крамницями, чоловік був на заняттях, які проходили у вечірній час.
Вона дуже здивувалася, коли у вікно кафе, повз яке жінка проходила, побачила свого чоловіка в товаристві якоїсь жінки. Дивним їй це здалося, Сергій весь час скаржився, що заняття закінчуються надто пізно.
Мая набрала номер чоловіка і спитала, чи скоро він звільниться.
– Це від мене не залежить, у нас ще одна пара, – жінка дивилася на Сергія і не розуміла, чому він її дурить. Раптом вона почула голос чоловіка, і зрозуміла, що він не скинув дзвінок.
– Мати дзвонила, – виправдовувався він перед жінкою. – Як вечір, так завжди для мене справи знаходить. Розмова йшла про те, що Сергій для своєї коханої завжди знайде час зустрітися. Образа тисла на Маю.
А дід їй постійно твердить про те, що настав час дітей мати. Ну ось від кого? І кому? Собі, щоб стати самотньою матір’ю? У жінки сил не залишилося дослуховувати цю розмову до кінця, як вирок звучали останні слова чоловіка:
– Кожен вечір тут же, в той самий час. Мати думає, що курси проходять очно, а вони онлайн, я вдень слухаю лекції, виконую різноманітні роботи.
Мая поїхала додому, всередині все кипіло від образи. Вона зібрала свої речі, бажання залишатися із Сергієм не було. Але вирішила його дочекатися і почути, як він викручуватиметься.
Повернувся Сергій опівночі, виглядав цілком щасливим. Побачивши валізи, пожурився.
– Ти куди зібралася? Що зі мною не так?
– А де ти був?
– Ну, посиділи з хлопцями в барі з годинку, що мені вже, й цього робити не можна?
– А ти впевнений, що все відбувалося так, як ти кажеш? – Сергій здивувався, скривив губи.
– Я не розумію, що не так?
– Все не так, я втомилася струшувати локшину з вух. Три роки живемо, а ти вже завів собі жінку на боці. Не відпирайся, я все бачила на власні очі, а вухами чула, що тебе дошкуляє дзвінками мама, а не дружина. Що ти на це скажеш?
– Та досить тобі, ти все не правильно зрозуміла. Зустрівся з однокурсницею.
– І побачення завтра там же призначив, і займаєшся ти онлайн. Самому було не соромно брехати мені весь цей час? – Мая проти ночі не стала їхати, розбурхувати батьків. Вона знала, що житиме з дідом, він цьому зрадіє. Як би не було, а спілкування літній людині не завадить.
Вранці жінка викликала таксі, та поїхала до батьків. Сергій приходив двічі, кликав назад, обіцяв, що ніколи більше брехати не буде, а про жінок і думати забуде. Але обидва рази була осічка.
Мая нічого так і не зрозуміла. Ще бабуся була жива, батькова мати, йшлося про те, що Маші дістанеться її однокімнатна квартира. А оскільки Мая одружена, перейде в дідову двокімнатну.
Тим більше там поряд гараж, а в Сергія була машина. Але тепер ні гараж, ні стара автівка Маї не потрібні, вона втомилася жити з батьками, які її раз у раз сватали за синів своїх знайомих.
Вона б одразу, як діда не стало, перебралася до його помешкання, але мати її зупинила: спочатку треба зробити ремонт. Зараз він уже йшов повним ходом.
І чому всі приховували від неї, на кого дід написав заповіт. Дідусь до останнього був у здоровому глузді та твердій пам’яті.
Розмовляти з Марією було марно. Мая здогадувалася, що вона не відповість на жодне її запитання. Тільки мати їй допоможе щось з’ясувати. Тетяна працювала у другу зміну, повернулася дуже пізно. Маї довелося перенести розмову на наступний день.
– Мамо, чому дідусь зі мною вчинив так не справедливо? Ти ж сама говорила, що це моє житло, – мати намагалася не дивитись доньці в очі.
– Це не моє рішення, а мого батька. Я навіть не знала, що він викликав до себе нотаріуса.
– Але чому Марія не хоче мені віддати одну квартиру? – Ображеним голосом запитала Мая
– Наскільки я знаю, одну вона здаватиме, щоб забезпечити собі фінансову стабільність.
– Мамо, я все зрозуміла, до всього цього руку приклала Маша, вона дідом керувала, як могла. Я абсолютно впевнена, що це вона змусила дідуся написати заповіт, щоб все їй відійшло.
Мая точно знала, що дід її любив, і ніколи на неї не ображався. А Машка могла щось зробити чи сказати таке, щоб дід змінив своє рішення, і все записав на неї.
Сам він ніколи б не викликав нотаріуса. Раз мати теж ні про що не знала, батько ніколи в ці справи не вдавався, висновок напрошується лише один.
– Мамо, ти підіграєш мені? – Тетяна слухала старшу дочку, але втручатися не планувала.
– Ні, дочко, ви ж посваритеся, і в усьому цьому я залишуся винною, розбирайтеся самі. У терплячої та витриманої Тетяни почав уриватися терпець.
Їй шкода обох дочок, але волю батька свого змінити не може, це не по-християнськи. Знижка на родинні зв’язки тут не доречна. Звісно, суд, може, щось і вирішить…
– Хочеш жити окремо, домовляйся із сестрою, може, вона тобі здасть дешевше.
– Дивні ти речі якісь кажеш. Марія ж мені сестра, чому ти не хочеш нам допомогти розібратися в цьому?
…Марія того дня пішла до діда просто так, можна сказати, втекла із занять, а мати вдома обов’язково почне читати нотації, що вона зовсім не думає про свою освіту.
Вона посварилася з одногрупницею, яка почала залицятися до її хлопця. Дівчині нічого не залишалося, як схопити рюкзак та втекти.
Дід сидів на ліжку і міркував про те, як зробити так, щоб його квартира дісталася особисто Маї, щоб Сергій не мав на неї жодних прав. Що змусило Машу збрехати, швидше за все, вона була під враженням зради свого хлопця.
– Дідусю, що ти за Маю переживаєш. Вона ж зрадила Сергія, ось він її й вигнав. Нині з нами живе.
– Як зрадила? – Дід задумався.
– Молодим не був, не знаєш, як зраджують? Залицяльника завела, ось потай від чоловіка з ним зустрічалася. Дивись, скоро в усі тяжкі вдариться, і твоя квартира вилетить у трубу.
– Маріє, я ж обіцяв Маї, виходить, що я не чоловік, якщо не дотримаю слова? Вона ж он як мене доглядає. Пігулки приносить, з мене жодної копійки не бере.
– А ти вір їй більше, прострочене вона тобі несе. Те, що списують, – загалом, налаштувала діда проти старшої сестри.
– Запросімо нотаріуса, і він складе заповіт на мене. А ще вона мені скаржилася, що втомилася від тебе.
Марія сама зателефонувала до нотаріальної контори, викликала фахівця. Прийшла серйозна жінка. Декілька разів питала діда, чи є в нього інші спадкоємці. Він назвав матір Марії та Маї.
– Чому не хочете заповідати квартиру доньці, вона визначиться, кому з дочок надалі віддати вашу квартиру. А взагалі, я б порадила в заповіті вказати трьох, можна написати, щоб в рівних частках вони отримали.
– Це моя власність, тому розпоряджаюсь нею так, як хочу. – Нотаріус сперечатися не стала, попросила паспорт діда та Марії.
– Дідусю, якщо передумаєте, у будь-який момент можете відізвати заповіт. Як тільки за жінкою зачинилися двері, Маша знову почала обробляти діда.
Мая не знала причини погіршення самопочуття дідуся. Вже через день у нього різко впав тиск, пігулки не допомагали, довелося викликати швидку, в лікарню його не забрали, бо жити йому залишалося останні години.
Марія заздалегідь продумала, як буде розпоряджатися цими квартирами. Совість її не гризла, але вона вирішила з панського плеча віддати сестрі дачу, гараж та машину.
– Продаси, ось тобі перший внесок на іпотеку. Радуйся, що я хоч цим поділилася з тобою.
Мая була рада цьому, але про махінації сестри їй, на жаль, або на щастя, ніколи не дізнатися. А ви що скажете про вчинок сестри?
