Живу я з мамою. Мені двадцять шість років, чоловіка нема, дітей немає. Мама в моє життя не лізе, у нас чудові стосунки. Квартира у нас трикімнатна, місця вистачає.
Коли я готую, коли мама. Прибирання тільки на мені, мати любить чистоту, але не любить сам процес.
Якщо до мами приїжджають діти, доньки мого брата, то мене це майже не стосується: я з ними не сиджу, їх не годую, максимум – пограти можу, якщо є настрій.
Брат старший, йому тридцять чотири роки. Він одружений, його донькам-близнючкам по п’ять років. У брата та його дружини іпотека, автокредити та фінансові проблеми!
Брат та його дружина з весни підробляють у вихідні. Діти то в мами, то в братової тещі. Брат постійно в пошуку, де б що урвати, та заощадити.
Мамині напівфабрикати, голубці та котлети, він з радістю бере і просить більше, а ось на тих же подарунках для мами, він завжди економить.
Мама онучок любить, намагається приділяти їм час. Якщо брат дзвонить і просить маму взяти дівчат на вихідні, то мама ніколи не відмовляє.
Влітку на два тижні відключили гарячу і холодну воду. Ремонтні роботи проводили. Брат тут, як тут.
– Мамо, візьмеш дівчат? Ми з дружиною на підробіток вийдемо.
– Води ніякої немає. Як без води? Готувати, дівчаток мити. Давай потім?
Про наступні вихідні мама братові теж сказала, якщо води не буде, дівчат точно не візьме.
Підробляють у вихідні брат і його дружина в магазинах. Оформили самозайнятість, ходять на зміни у різні мережеві супермаркети. Робота в обох є, звичайні п’ятиденки.
Мама дівчаток не взяла, а теща брата взяла. Але на наступні вихідні у тещі не вдалося взяти онучок, оскільки, вона захворіла.
Брат мамі дзвонити не став, приїхав у п’ятницю ввечері, привіз дівчаток, вирішивши, що перед фактом маму поставить.
– Я ж тобі сказала, холодну воду дали, брудна біжить, а гарячої зовсім немає. Ми бутербродами і яєчнями обходимося, а п’ятирічних дітей на бутербродах я тримати не буду.
Собі помитися, та на посуд – воду гріємо. На онучок багато гарячої води потрібно. Сину, зрозумій: я тиждень працювала, втомилася, вдома ще ця біганина з каструлями. Я ж тобі сказала, що не візьму.
– Мамо, це звучить, як відмазка. Ти просто не хочеш, не скучила за онучками? Так і скажи, а не водою мені тикай.
Мама розгубилася, а мене слова брата розлютили.
– Тобі завтра на зміну? Сьогодні вечір вільний? – спитала брата.
– Так.
– Поїхали.
– Куди?
– За водонагрівачем, та кулером! Купиш, встановиш, зробиш мамі гарячу воду, замовиш доставлення питної води для кулера, тоді й доньок залишиш. Я дивилася, можна невеликий взяти, це недорого. Шланги треба буде…
– Може, одразу квартиру нову купити? Найпростіше дружині вдома залишитися, дешевше буде, ніж водонагрівач вам, та кулер купувати. Чого самі не купили?
– Ось бачиш, проблему й вирішив. Дружина вдома з дітьми, ти на підробіток.
– Мамо? – брат витріщився на маму в очікуванні вердикту.
– Не сьогодні. Гарячу воду дадуть, холодна очиститься – ласкаво прошу.
– Ну, дякую! – розсердився брат. – Дівчата, ходімо, бабуся вам не рада!
– Ти зовсім здурів? Що означає, бабуся їм не рада? Говори дітям правду: “Я бовдур, мені сказали вас не привозити, а я привіз”.
Брат показав мені дулю і пішов разом із дівчатами.
За три тижні мама знову онучок взяла. Брат із невісткою підробляли. Одні вихідні, коли в нас води не було і теща хворіла, невістка пропустила, а там її мати одужала, до неї дівчаток відвозили.
Брат дівчат привіз, ніби нічого не сталося. Все в нього добре. Їм грошей не вистачає, їм треба підробляти. З дітьми бабусі посидять!
Начхати, хочуть бабусі чи ні, втомилися, чи не втомилися – все одно посидять! Бісить це нахабство! Навіщо дітей на світ божий привели?
Навіщо в кредити влазили? Чому всі повинні перейматися їхніми проблемами? Не розумію! Ще й винні потім залишаємося, що не уважили! Бісить! Я слушно міркую?
