Мирослава Петрівна любила розкішне життя. Поки вона працювала, мала можливість щотижня відвідувати ресторани та кафе, а також щорічно їздити на море.
Але після виходу на пенсію її фінансові можливості суттєво зменшилися. Про жодні відвідування розважальних закладів, і тим більше відпочинку на курорті, вже не могло бути й мови.
Не довго думаючи, Мирослава Петрівна вирішила звернутися по допомогу до свого сина. Проте жінка не стала говорити прямо, що їй не вистачає грошей на відвідування кафе та ресторанів.
Натомість вона збрехала, що їй важко оплачувати комунальні платежі за квартиру. Роман уважно вислухав свою матір, коли вона повідомила про свої фінансові проблеми.
– Мамо, я розумію, що тобі зараз важко, – стривожено промовив син. – Але не хвилюйся, ми з Олею обговоримо це, і знайдемо рішення.
– Дякую, мені ж багато не треба, ти знаєш. Головне, щоб продукти були в холодильнику, комуналку оплачено, та гроші на ліки залишалися, – жалібно промовила вона, і повісила слухавку.
Увечері Роман розповів дружині Ользі про свою непросту розмову з матір’ю.
– Ну, допоможімо твоїй мамі, – запропонувала жінка. – Ми можемо взяти на себе оплату комунальних рахунків. Це не сильно вдарить по нашому бюджету натомість їй буде спокійніше.
– Ти молодець, гарна ідея! – радісно погодився чоловік.
Наступного дня вони разом зателефонували Мирославі Петрівні та повідомили, що відтепер усі рахунки за квартиру оплачуватимуться ними.
– Дякую вам, любі мої, – жваво промовила жінка. – Ви такі дбайливі! Я вам дуже вдячна.
Тепер, знаючи, що ця частина витрат знята з її плечей, пенсіонерка вирушила у своє улюблене кафе, та влаштувала собі святкову вечерю.
Через кілька місяців Мирослава Петрівна ще більше почала сумувати за минулими часами, коли вона могла дозволити собі щорічні поїздки на море.
Тепер, завдяки допомозі сина, у неї з’явилася можливість іноді відвідувати улюблені кафе та ресторани, але думки про тепле сонце, та солоне повітря все частіше поверталися до неї.
Одного ранку, сидячи з кухлем чаю в руках, Мирослава Петрівна наважилася зателефонувати Романові.
– Доброго дня, синочку, – м’яко почала вона. – Як справи?
– Привіт, мамо, все гаразд. Як ти? – спитав Роман.
— Та ось хотіла б поділитися однією думкою, – невпевнено промовила жінка. – Мені хочеться знову поїхати на море! Я ж два роки уже не була там.
Роман замислився. З одного боку, він дуже хотів допомогти матері з поїздкою на море, але з іншого боку, розумів, що це надто дорогий подарунок, який він не може собі дозволити.
– Мамо, щиро кажучи, зараз у нас із грошима не дуже, тому я не зможу виділити тобі кошти на відпочинок, – з незручністю в голосі відповів чоловік.
– Ну, тоді гаразд. Два роки без поїздок на море жила, і ще один проживу, – засмучено промовила пенсіонерка, і поклала слухавку.
Мирослава Петрівна зрозуміла, що на пряму витягнути гроші із сина не вийде, тож вона вирішила діяти хитрістю.
Того ж вечора вона зателефонувала в банк, і заблокувала банківську картку, на яку надходила пенсія. Чекаючи кілька днів, вона передзвонила Романові.
– Сину, біда трапилася! – драматично вигукнула мати. – Моя карта заблокована, і я не можу зняти жодної гривні. Що робити?
– Не хвилюйся, мамо, розберемося. Давай я приїду завтра і допоможу тобі все відновити, миттєво зорієнтувався чоловік.
– Добре, звозиш мене в банк, і допоможеш із карткою, – промовила Мирослава Петрівна жалібним голосом.
Вранці Роман приїхав до батьківського будинку і побачив, що мати, справді, дуже засмучена.
Разом вони вирушили в банк, де співробітник пояснив, що картку можна розблокувати, але на це буде потрібно деякий час.
Усю дорогу назад до будинку Мирослава Петрівна скаржилася на своє життя, підкреслюючи, що без пенсії їй буде дуже нелегко.
– Мамо, поки твоя карта відновлюється, я переведу тобі трохи грошей на інший рахунок, щоб ти змогла купити найнеобхідніше, – дбайливо промовив син.
Жінка вдячно кивнула, але подумала про те, як використати цю ситуацію на свою користь.
– Знаєш, Ромо, якщо моя карта тимчасово недоступна, може, ви з Олею зможете дати мені грошей відразу на весь місяць? – з надією в голосі спитала Мирослава Петрівна.
– Добре… Я сьогодні поговорю з дружиною, думаю, що вона не заперечуватиме, – не впевнено промовив чоловік.
Увечері він розповів про все Ользі, і вона увійшла в становище свекрухи. Після чого подружжя відвезло родичці необхідну суму на місяць.
На цьому Мирослава Петрівна не заспокоїлася і продовжила розігрувати спектакль перед сином та невісткою.
Вона регулярно дзвонила, розповідаючи про те, що картка все ще заблокована, хоча насправді жодних проблем із доступністю коштів давно не існувало.
На наступний місяць вона знову просила у них гроші «в борг», запевняючи, що поверне їх, щойно відновить доступ до своєї банківської картки.
Зрештою Роман почав підозрювати, що мати обманює його. На ранок він подзвонив Мирославі Петрівні.
– У тебе все гаразд? Чому ти досі не можеш користуватися картою? Може варто ще піти в банк, щоб розв’язати цю проблему остаточно? – підозріло спитав син.
– Ох, так складно, – поскаржилася жінка. – Банк каже, що проблема є технічною, і треба ще почекати. Я зовсім заплуталася…
— Мамо, але це триває вже два місяці! – обурився Роман. – Ходімо завтра разом у банк, треба розв’язати це питання! Вони не мають права стільки виготовляти нову картку!
Наступного дня він заїхав за матір’ю, та наполегливо запропонував відвідати фінансову установу.
– Вашу картку було розблоковано ще два місяці тому. Вона працює, – здивовано глянув на Мирославу Петрівну працівник банку.
Роман у цей момент стояв поряд, відчуваючи, як усередині нього наростає роздратування. Він зрозумів, що мати свідомо вводила його в оману, задля отримання додаткових грошей.
Коли вони вийшли із банку, чоловік не зміг стримати емоцій.
– Мамо, чому ти обманювала нас? Навіщо ти казала, що картку досі не відновили, якщо весь цей час ти могла спокійно знімати гроші? – сердито поцікавився чоловік.
Мирослава Петрівна винувато опустила очі вниз, розуміючи, що її брехня розкрита.
– Пробач, синку, – тихо прошепотіла вона. – Просто хотілося жити так, як раніше. Я не думала, що це зайде так далеко.
Роман зітхнув, намагаючись упоратися зі своїми емоціями. Він знав, що мати завжди любила комфорт та розкіш, але ніколи не думав, що вона піде на брехню.
– Мамо, нам доведеться поговорити серйозно, – твердо сказав Роман. – Потрібно повернути нам гроші, які ми тобі давали. Ми довіряли тобі, а ти скористалася цим. Підлий вчинок!
Мирослава Петрівна мовчки кивнула головою. Їй стало соромно за свою поведінку. Вона усвідомила, що перестаралася у своєму прагненні зберегти колишній спосіб життя.
Протягом наступних тижнів мати поступово повернула всю суму, яку взяла у сина та невістки. І на море не поїхала, і довіру сина втратила! Доведеться вчитися жити за коштами, а можливо, і підробіток шукати! Боже, як хочеться на море!..
