Оксана виховувалась в дитбудинку. Але мені було байдуже. Ну і що, що у нареченої немає родичів, зате я її люблю, зате вона для мене – чудова людина. Звичайно, моя мати не такої дружини хотіла синові.
– Чого ти прив’язався до цієї сироти? Вона тебе щасливим не зробить, – примовляла мене вона.
– Дозволь, мамо, мені самому вирішувати, хто і що зробить мене щасливим, – відповів їй я.
– Що з неї взяти? В наш час повненьких цінували, а ця, мов дошка. Жодних опуклостей, – єхидно посміювалася мама.
– У ваш час інші цінності у пріоритеті були. Зараз худорлявість у моді, – відповів я, збираючись до нареченої.
– А що з неї взяти? Адже в неї ця убога квартирка. І все! І більше нічого! – не звернувши увагу на мої слова, продовжувала мати.
– Мамо, а що в тебе було, коли ти за батька виходила? – я зупинився і подивився уважно в її очі.
Мати вже не чула мене, і щось бурчала собі під ніс. Не подобалася їй Оксана. А може, не подобалося те, що нічого в неї за душею не було. Мати давно на грошах збожеволіла. Навіть відхід батька з життя не змінив її корисливе серце. Вона мало працювала. Вважала, що досить і заступника, який наглядав за батьковим бізнесом. Мати кілька разів до нього навідувалася, Савелію вона довіряла.
Вони давно коханцями були, ще коли батько був живий. Той, звичайно, допомагав їй із бізнесом. Я не дослухав, про що мати говорила далі, одягнувшись, вийшов з дому. Мені було начхати на пересуд мами. “Нічого, звикне до моєї майбутньої дружини”, – розраховував про себе я.
Оксана мені припала до душі. Спокійна, тиха, мудра, завжди підтримає доброю порадою. У моєму колі таких подружок не знайшлося. Усі якісь лицемірні, пафосні, з манією величі. З ними було нудно, та нецікаво. З Оксаною я почував себе самим собою. Не треба було «натягувати маски» і розмовляти з нотками того самого пафосу.
Все просто, зрозуміло, та щиро, як і має бути. Але в мене були побоювання, що мати завадить мені з весіллям, тому одружився з Оксаною по-тихому. Похмурим, дощовим днем, ми розписалися у присутності своїх нечисленних друзів. Більше нам ніхто не потрібний був.
Потім ми, всі разом, вирушили до ресторану, щоб відсвяткувати цю визначну подію. Мені було неважливо, що на нареченій одягнена не найрозкішніша весільна сукня, а у мене – не найдорожчий фрак. Я думав про майбутнє, про свою кохану Оксану.
– Не годиться так! – мати розлютилася, дізнавшись про наше таємне одруження. – У нас така велика родина, тепер вони в мене пальцем тикатимуть, що на весілля не запросила. Що ж ти наробив? У той день я не почув би цих слів, якби мені не знадобилися терміново деякі документи по роботі.
Вони зберігалися у мене вдома, а жити я переїхав, зі свого розкішного особняка, до дружини в її скромну однокімнатну квартирку, де з усіх меблів було тільки дзеркало, старовинна шафа, залізне ліжко, та маленький стіл. На підлозі лежали веселі смугасті половики, які Оксані сусідка принесла.
Навіть мій портфель поставити не було де, і я ставив його прямо на підлогу. А потім йшов до своєї усміхненої дружини, яка зустрічала мене рум’яними пиріжками, та добрим словом, а після вечері довго вислуховувала все наболіле, чого я не отримав від власної матері…
Мати була несамовита від люті. Не чекала вона, що я таки візьму в дружини сироту.
– Вона без роду, без племені! – кричала про невістку мати. – Мабуть, живе у своїй голоті, а тобі це подобається! Я тебе що, для цієї злидні виховувала? У неї нічого немає, окрім потертого кулона на шиї. Я мовчки склав документи, та вийшов із дому. Мати кричала мені навздогін. Я не став їй відповідати. Забула вже мати, як сама прийшла до батька в чому є, і з одним пакетом.
Щоправда, батько не знав, що мати зраджувала його з Савелієм, проте я знав, хоча й був тоді ще маленьким. Одного разу мама взяла білети до цирку, й Савелій вирушив з нами. Поки я на клоунів дивився, мама з чужим дядьком обіймалася, сиділа поруч і за руку його тримала.
Вона потім просила мене нічого татові не розповідати, навіть подарунки купляла, щоб змовчав.А пізніше, коли я підлітком став, і хотів розповісти батькові про поведінку мами, було вже запізно, тата не стало. Все якось раптово сталося.Мені, чотирнадцятирічному хлопцю було прикро, що тато рано пішов.
Тоді мати почала відкрито зустрічатися з коханцем, і якось швидко забула про тата. Я ще сильніше замкнувся у собі. Іноді думав, що було б краще, якби мав брата чи сестру. Але, дякувати Богу, у мене є кохана дружина, і невдовзі з’являться діти, яким я буду віддавати всю свою любов. Як складуться подальші відносини з матір’ю, я не знаю. Нехай це буде на її совісті!
