Матір мого хлопця не сприймає мене та поводиться зневажливо

Хочу розповісти про свою проблему та запитати поради. Річ у тому, що я абсолютно не виношу матір свого хлопця і не зовсім розумію, як послабити, а бажано припинити її втручання у наше життя.

Ми зустрічаємося недовго, близько року, але вже з самого початку вона спробувала влізти в наші стосунки та зарубати їх на корені. Першою її фразою, коли мій коханий повідомив, що познайомився зі мною, була: «Дивися, щоб тобі не сіли на шию». І це при тому, що заробляє він, м’яко кажучи, небагато, і до мене мав лише одну дівчину, яка ніколи нічого не просила і витрачала виключно свої гроші.

Мені таке визначення на свою адресу не сподобалося, але я не стала загострювати на цьому увагу, все-таки людина мене в очі не бачила, так що можна сприйняти це як грубу, але по-материнськи дбайливу пораду. Але що далі, то гірше. Практично при кожній телефонній розмові вона намагається мене образити чи принизити з невідомих мені причин. Ми навіть ніколи не бачилися наживо і не спілкувалися, оскільки вона живе за 500 кілометрів, та й, чесно кажучи, я зовсім не горю бажанням.

Її критику і приниження стосується буквально всього, але найбільше її зачіпає моя трудова книжка. Річ у тому, що зараз я тимчасово не працюю через проблеми зі здоров’ям, і мені фінансово допомагає тато. Небагато, але мені, якщо включити підробіток, вистачає. Мати мого хлопця це дуже дратує. Кожен свій дзвінок вона цікавиться, коли я знайду роботу і повторює про «сидіння на шиї», хоча я жодної копійки у свого хлопця не прошу і навіть вкладаюсь у загальний бюджет, включаючи продукти, покупку спільної техніки тощо. Іноді навіть і більшість вкладаю, бо мій хлопець, на жаль, схильний до миттєвих дорогих витрат, і на важливі речі (на зразок продуктів) грошей не залишається.

Тобто, крім мого батька, мене ніхто не забезпечує, але те, що я поки сиджу вдома, її неймовірно хвилює. Критикує вона також і те, що я навчаюсь заочно і живу при цьому в Київській області, я з Буковини (в принципі, як і мій хлопець), мовляв, «навіщо вона тоді приїхала, якщо не вчиться і не працює». Коли у мене трапилася позаматкова вагітність і мені видалили трубу, вона також образила мене і почала говорити йому: «навіщо тобі така хвора, тільки сидітиме на шиї».

Правду кажучи, мене це все неймовірно злить і ображає. Хлопець її начебто не слухає і затикає, але робить це дуже пасивно, наче для галочки. Хоча навіть не спілкувався з нею близько двох тижнів, на що вона закидала його повідомленнями — «чому ти мені не дзвониш, адже матуся нудьгує».

Як людина і партнер мене її син повністю влаштовує, мені з нею досить комфортно щодо спілкування, хоча цінності й ведення побуту у нас трохи відрізняються. Але все одно злослів’я його матері мене дратує. І з одного боку я розумію, чому вона так переймається грошами, бо мій хлопець чверть зарплати відправляє на її іпотеку, але що за ставлення взагалі до мене? З якого дива її взагалі хвилює моє особисте життя, мої фінанси, освіта та місце проживання, якщо я не втручаю в це ні її сина, ні його гроші зокрема?

Вона його сварила навіть за те, що він до мене в лікарню їздив до іншого міста, забирав речі, бо мені не можна було підіймати важкі речі. Говорила, що “сама впорається”. І особливо прикро, що мої батьки дуже добре ставляться до хлопця, навіть сплатили йому дорогу з мого міста до Києва, коли він їздив мене забирати. А у відповідь отримую ось таке неподобство.

Не знаю, як з нею знайомитись і в принципі співіснувати, але жодної поваги до неї ні як до людини, ні як до матері (била і приводила чоловіків до маленького сина) у мене немає.