Мати нареченого наполягла, щоб він одружився з іншою, але я його пробачила, бо кохала

Я поклала слухавку та завмерла. Поринула у спогади – ось я маленькою дівчинкою граю в пісочниці, а мама з татом поруч, вони як завжди лаються.
– Скільки можна знущатися з мене? – якось казала мама. – Ти готовий ревнувати мене навіть до стовпа!

Я втомилася від виправдання. Невже ти думаєш, що мені з донькою вистачає часу на коханців? Я й хвилини з нею вільною не буваю!
– Що не кажи, а ти повія! – вигукнув батько. – Подивися на себе в дзеркало, чоловіки ж не можуть повз тебе пройти, не окинувши поглядом з ніг до голови.

І я повівся на твою красу, а тепер ненавиджу і себе, і тебе. Я тоді запитала у мами, що таке “повія”, а та нічого не відповіла, тільки обняла мене і заплакала. Потім я дізналася значення слова “розлучення”.

Ми з мамою переїхала жити до бабусі, а тато приходив до нас спочатку кожні вихідні, потім раз на місяць, раз на рік… А потім забув навіть, коли в мене день народження. З того часу, як батьки розлучилися, у будинку настав мир і повне порозуміння.

Мама витрачала все своє кохання та зарплатню на мене, а я добре вчилася і була слухняною. Ми з мамою стали справжніми подругами, і навіть перше моє кохання ми пережили разом:
– Мамо, він сказав, що любить мене! – вигукнула я відразу з порога.

Таких сяючих очей мати ще ніколи у мене не бачила. Так, цей хлопець подобався матері, але серце підказувало, що не пара він мені. Намагаючись відігнати від себе погані передчуття, мати обійняла мене, як завжди це робила у хвилини смутку та радості, і дала пораду:

– Це тільки перше твоє кохання, а ще попереду їх буде і буде. Зустрічайтесь, я вам не забороняю. Ми з Сергієм бачилися, чи не щодня, завжди нам було про що поговорити, планували походи у кіно, театр, на виставки.

Якось ми розмовляли про сімейні стосунки, і я відверто розповіла Сергію про ту розмову батьків з дитинства, яка відклалася в моїй пам’яті.
– Чому ми, жінки, не вміємо тримати язика за зубами? Чому, якщо комусь розповіси про свій біль, на душі стає легше?

А коли тримаєш усе всередині, воно виїдає тебе, як черв’як яблуко, що впало, – пізніше шкодувала я про цю свою хвилинку слабкості. Сергій також поділився своєю історією, він розповів, що в їхньому будинку голова родини – мати.

Вона вирішує, що кому і коли робити, а він із батьком звик підкорятися її волі.
– Іноді вона помиляється, але я завжди з нею погоджуюсь, оскільки люблю її найсильніше на світі. Вона в мене мудра жінка, і ти маєш їй сподобатися.

– А давай, я завтра влаштую вам знайомство? – одразу придумав Сергій. – Ми ж з тобою вже два роки зустрічаємось, і про родину мріємо. Я думаю, настав час познайомитися з майбутньою свекрухою! Чай пили в тиші, яку майбутня свекруха переривала короткими питаннями, на які отримувала такі ж короткі відповіді:

– Живу з мамою. Закінчила училище. Працюю швачкою. Не палю. Не захоплююсь міцними напоями. Ця зустріч допомогла мені зрозуміти, яка безодня поділяє мене з Сергієм. Я цілу ніч не спала, думала, а вранці дала собі слово, здобути вищу освіту.

Дочекалася Сергія й виказала йому своє бажання, навіть не привітавшись:
– Давай одружимося, або я їду вступати до університету! Видно було, що Сергій зніяковів, але не хотів цього показувати.

– Добре, але мені треба порадитися з мамою, – відповів він, але такої відповіді я й чекала. Свекруха безапеляційно відмовила. Я вступила до ВНЗ та оселилася у гуртожитку. Вперше приїхала додому за три місяці.

Мама зустріла мене домашніми пиріжками, й завела зі мною відверту розмову:
– Ти пробач мені, доню, але я хотіла б, щоб цю новину ти почула від мене, а не від сусідів, чи чужих людей.
– Кажи, мамо, скоріше, що сталося? – занервувала я. “Може, з Сергієм біда?” – промайнуло в думках.

– Сергій минулими вихідними одружився з дівчиною з нашого під’їзду. Я стала сама не своя, пульс почастішав, щоки почервоніли. Я вибігла з кухні до своєї кімнати, й почала ходити з кута в куток, а потім схопила мобільний та набрала номер Сергія.
– Номер не обслуговується,- почула у відповідь.

Не минуло й року, як він приїхав до мене в гуртожиток, і благав пробачити його. Падав навколішки, переконував, що любить лише мене. Що одружився, бо мама наполягала, і вже розлучився зі своєю дружиною.

У моєму серці ще не згасли колишні почуття, тому я не відразу, але погодилася почати все спочатку, і забути про його вчинок, як про страшний сон. Ми провели разом дивовижний тиждень, а потім коханому настав час повертатися додому, відпустка закінчилася.

Вдома на нього чекав сюрприз – мама дізналася про його поїздку до мене, і розлютилася не на жарт. Дізнавшись номер мого мобільного, вона зателефонувала:
– Я тебе ненавиджу, безбатченко, ти руйнуєш життя моєму синові! Ви ніколи не будете разом, бо я цього не хочу!

– Твоя мати розлучилася з батьком, і ти повториш її долю, – кричала вона не своїм голосом у слухавку. Я відключила мобільний та завмерла. Поринула у спогади – ось я маленька дівчинка, граюся в пісочниці, тато з мамою майже поруч…

Сергій безшумно зайшов у квартиру, і чув усю мамину розмову.
– Якось я вже послухав тебе, і втратив своє кохання. На цей раз я не дозволю тобі цього зробити. Або прийми нас обох, або забудь про сина,- найважче йому далася остання фраза …

Минуло два роки. Ми з Сергієм побралися. Мир та злагода запанували в обох родинах. Про минуле ми домовилися не згадувати. Я бачу, що свекрусі я не дуже подобаюся, але, мабуть, в її голові чітко закарбувалися слова “забудь про сина”, й вона присмиріла. Хоча мені байдуже, бо ми живемо окремо, та чекаємо на первістка!..