Я вже звикла до того, що всіх дівчаток доглядає мама, а в мене її немає.
Тато все життя ходив на батьківські збори, допомагав мені з одягом, вчив працювати по дому. У нього не завжди добре виходило, іноді потрібна була порада від бабусі, але нічого, жити з татом мені завжди дуже подобалося.
Інші дівчата питали, що трапилося з моєю мамою, і наперед мене шкодували. Але мені їхній жаль ніколи не був потрібний, тому що я чудово пам’ятаю свою маму.
У нашому місті багато батьків розлучаються. У моєму класі так вже майже половина – це діти з неповних сімей.
Ось і мої батьки не поділили щось між собою. Мені було шість чи сім, коли вони почали лаятись і зрештою просто вирішили розлучитися. Звичайна річ, я чітко бачила, що наша сім’я не схожа на щасливу і люблячу.
Але чого я у свої сім не чекала – то це те, що мати захоче залишити мене. Вона здавалася мені гарною мамою – нехай іноді суворою, але все ж таки правильною, турботливою. Але вона вирішила піти одного дня і залишити мене з татом.
Мені було дуже прикро. Ніколи не мала нічого проти тата, навіть трохи сумувала, думаючи, що після розлучення ми з ним менше будемо бачитися, а тут такий поворот! Пам’ятаю, що довго-довго плакала з цього приводу, і заспокоїтися змогла лише за кілька місяців.
Мати я не вибачила. Вона після розлучення кілька разів приходила, намагалася провести зі мною час, але було вже надто пізно. Я накрутила себе настільки, що навіть розмовляти з нею не хотіла, не те, що бачитися.
Мама пішла від нас з татом, бо їй не сподобалося поратися з дитиною. Мамі захотілося гарного життя, закордонних подорожей та розкоші. Нехай так.
Я виросла анітрохи не гірше, ніж мала. У мене хороші оцінки в школі, хороші друзі, і вступила я до пристойного університету. А мама знайшла собі якогось місцевого олігарха, і мешкає приспівуючи у центрі міста. У неї там і шуби, і коштовності – загалом усе, як вона хотіла.
Я точно знаю, що тато періодично ще з нею розмовляє. Десь раз на пів року вона приїжджає, підбираючи час так, щоб я була не вдома. Але я кілька разів таки заставала її у нас.
Мама розповідала татові, як добре зараз живе, і як вона рада, що пішла. Я зазвичай її виганяла – не знаю, розуміє вона чи ні, але батькові щоразу дуже боляче від таких розмов. Він, мені здається, незважаючи ні на що все ще її кохає.
Зараз я на третьому курсі, а ситуація вдома все дивніша і дивніша. Тато тяжко хворіє, тому майже весь час проводить вдома. Я підробляю після пар, і стала помічати, за моєї відсутності у квартирі хтось був.
Тато ніколи капці не ставить біля дверей, і залишає посуд після обіду в раковині до вечора, а тут явно був ще хтось. Почала тата розпитувати, і він зізнався, що періодично заходить мати. Не надто часто, але частіше ніж раніше.
У її чоловіка справи останнім часом йдуть все гірше і гірше, ось вона й стала приходити, скаржитися на життя. Папа знає, що я проти, тож одразу не розповів. Я нічого говорити не стала, тільки головою похитала. Дорослі люди, хай самі розуміються.
А востаннє я застала матір у нас. Якщо чесно, спершу я навіть її не впізнала – колись доглянуте волосся зібране в неакуратний пучок, обличчя змучене і наче набрякле, під очима кола. Я була в такому шоці, що навіть не змогла на неї роздратуватися, в такому вигляді жінка викликала лише жалість.
– Доброго дня, доню, – відразу ж защебетала вона, посилено посміхаючись. – Яка доросла вже стала, красуня! Я тут якраз твоєму татку розповідаю, що від тебе потрібно, можеш відразу послухати, раз сама прийшла.
Виявилось, що в мами нещодавно з’явилася дитина, ще раз. Її чоловік наполягав на цьому ще в той час, коли у них все було добре, і вона погодилася. А тут раптово грошей не стало, зате дитина з’явилася.
Раніше ця жінка збиралася скинути немовля на няньку, але зараз, коли опинилася без зайвих коштів, прибігла сюди. В останні три свої візити вона все вмовляла тата відпустити мене з нею, щоб я сиділа з малюком.
– Розумієш, доню, мені ж складно, у мене ніколи не виходило ладнати з дітлахами. А ти молода, з пелюшками швидко розберешся.
Я засміялася їй у вічі. А потім сказала, щоб вона забиралася з нашої квартири. Тато зазвичай намагався її захищати, але зараз не сказав жодного слова. Мати підібгала губи, і вийшла, і я зовсім не шкодую, що прогнала її. Сподіваюся, колись вона зрозуміє, кому і що пропонувала.
