fbpx

Мати посадила мене на стільчик і сказала чекати

Моє життя склалося чудово. Я маю прекрасну дружину й двох чудових діток. Та був період у моєму житті, коли я розумів, що нікому не потрібен і думав, що так буде завжди.

Більшість людей не пам’ятають в деталях усього свого дитинства, лише якісь фрагменти. Я теж в цьому плані не унікальний, та все ж є те, що врізалося в мою пам’ять назавжди.

Про те, що нас залишив батько, мені стало відомо лише у юнацькому віці, тоді я вже навчався у технікумі. А от те, як рідна мати покинула мене малого у магазині, я пам’ятав і не забуду ніколи.

Пам’ятаю, ми прийшли за продуктами, та мама, як виявилось, не збиралася нічого купувати, хоча я був дуже голодний. Я так мріяв про ту булочку з повидлом, яка лежала на вітрині.

Мати поглянула мені у вічі з докором, пробурмотівши на останок: “Ти все мені зіпсував!”.Вона посадила мене на стільчик поряд з морозильною камерою і наказала чекати її, розвернулася й пішла.

Тоді ще незнайома жінка, яка згодом стане моєю новою мамою, звернулася до мене. І той пиріжок з повидлом, який вона мені придбала, я пам’ятатиму повік.Їв я його, ковтаючи сльози.

Пам’ятаю цей солодко-солоний смак. З того часу, солодку випічку я не споживаю, бо це кожного разу повертає мене у ті болючі, гіркі спогади.Це був новий етап у моєму житті. Попри всю ту ситуацію, перебуваючи у дитбудинку, мені усе одно на душі було тепло.

Я вірив, що нові мама з татом мене скоро заберуть і я матиму сім’ю. Та, крім того, я дуже хотів побачити свою рідну матір.І вона не відразу, але прийшла. Я тоді ще був у притулку і чекав на усиновлення.

Розмову нашу я пам’ятаю достеменно. Ні, вона не прийшла просити мене вибачення, навпаки, я почув лише докори й ряд претензій. Звинувачуючи мене, вона намагалася виправдати себе.

Казала, що своєю появою, я мало не зіпсував їй усе життя і мало не погубив кар’єру.Вона ж бо, не очікувала, що народивши залишиться сама без чоловіка та засобів для існування.

Ще й казала, що я маю бути їй вдячний, що зараз у притулку і скоро потраплю у нову сім’ю, бо ж вона подарувала мені життя.Бо ж, звісно, могла мене лишити, і ми б жили у злиднях, приречені на голодне існування.

А так, кожен з нас зможе влаштувати собі життя. І чекала, що я подякую їй. Та тоді, я ще не був готовий до цього. Тоді я готовий був лише плакати й благати не кидати мене.

А зараз, я вже дозрів до цього: дякую, Вам жінко, що дали мені зрозуміти істинну цінність сім’ї. За те, що дали можливість вирости гідною людиною.

За шанс, жити серед достойних людей, які готові були прихистити покинуту знедолену дитячу душу.За людей, які готові любити не за щось, а всупереч. За це я вам вдячний.

Related Post

Був грудень, і я була одягнена відповідно. Зайшла в блок і викликала ліфт. За мною зайшов хлопець у пальто з піднятим коміром і в спортивній шапці, насунутій по самі брови. І раптом цей хлопець, простягаючи руку через мій правий бік, не бачачи кнопок, став натискати на що попало. Зараз це я згадую зі страхом. Але тоді, нічого не підозрюючи, я різко повернулася до ньогоБув грудень, і я була одягнена відповідно. Зайшла в блок і викликала ліфт. За мною зайшов хлопець у пальто з піднятим коміром і в спортивній шапці, насунутій по самі брови. І раптом цей хлопець, простягаючи руку через мій правий бік, не бачачи кнопок, став натискати на що попало. Зараз це я згадую зі страхом. Але тоді, нічого не підозрюючи, я різко повернулася до нього

Ця історія бере свій початок ще з часів, коли мені було 21 рік. У ті часи я працювала на підприємстві, яке об’єднувало школи і дитсадки. Моя старша сестра працювала зі

Послухай, хлопчик, – говорила циганка. – Якщо завтра вранці підеш з нашим табором, ми зробимо з тебе справжнього цигана. Ти побачиш багато країн, побуваєш в Індії, станеш великим нашим начальником. Цигани будуть тебе поважати, і у тебе буде дуже велика влада. Якщо ж ти з нами не підеш, то назавжди залишишся в Україні, станеш досить великим військовим, шанованою людиною, але ніколи не досягнеш тієї влади, яку отримаєш, ставши циганомПослухай, хлопчик, – говорила циганка. – Якщо завтра вранці підеш з нашим табором, ми зробимо з тебе справжнього цигана. Ти побачиш багато країн, побуваєш в Індії, станеш великим нашим начальником. Цигани будуть тебе поважати, і у тебе буде дуже велика влада. Якщо ж ти з нами не підеш, то назавжди залишишся в Україні, станеш досить великим військовим, шанованою людиною, але ніколи не досягнеш тієї влади, яку отримаєш, ставши циганом

В молодості був у мене авторитетний знайомий – Олександр Костянтинович Абрамов, полковник у відставці, фахівець з аеро- і космічної зйомки. Був він розумним, досвідченим, на все мав свій незвичайний оригінальний