Раз на тиждень ходжу в басейн. Плаваю і відвідую сорокахвилинне заняття з аквааеробіки. На все разом, з дорогою в обидва боки, дві години мені вистачає.
У мене вихідний в неділю в обов’язковому порядку, плюс у будній день один, але коли припаде. Тож саме в цей день я ходжу в басейн, тому що в неділю дорожче.
Живу з молодим чоловіком. У Слави п’ятиденка. Він відвозить мене на роботу, та забирає з роботи. Житло ми винаймаємо, думаємо про весілля, але не поспішаємо.
Відносини у мене з нареченим добрі. Обидва не любимо галасливі компанії, та обожнюємо гарні книги. Спільне дозвілля – велосипеди у парку влітку, лижі – взимку.
Ми обидва з багатодітних сімей, наймолодші. У моєї мами в улюбленцях ходить старший брат, у нього троє дітей. Сестра з мамою не спілкується.
Я ж постійно стикаюся з її невдоволенням. Вона завжди наголошує, що я могла б жити вдома, з ними, та допомагати невістці з дітьми, а я натомість про себе тільки думаю, а не про сім’ю.
У Слави старші сестри. У його матері теж є улюблена дитина. Якщо у моєї мами улюбленець визначився за гендерною ознакою, то мати Слави оголосила найкращою дитиною середню дочку, яка вдало вийшла заміж.
У «вдалої» сестри Слави чоловік із заміським будинком, позашляховиком, та бізнесом. Найстарша сестра Слави жила з чоловіком, виховувала дитину. Нещодавно втекла від чоловіка, переїхала жити до матері.
Ми зі Славою рідко спілкуємося з батьками, сестрами та братом. Моя мама вважає, що всі мають допомагати братові.
Мати Слави вважає, що всі повинні брати приклад із її середньої доньки – не лише любов’ю керуватися при виборі супутника життя, а й розрахунком, адже любов’ю ситий не будеш.
Якось їздили ми до матері Слави. Треба було у неї старе ліжко розібрати й винести, звільнити місце для нового ліжка, яке для улюбленої тещі купив багатий зять.
– Одного мого слова було б достатньо, щоб збирачі меблів самі старе ліжко забрали, але, навіщо людину напружувати, вона і без цього на мене витратилася, – сказала мати Славі.
Там же були старша сестра Слави з донькою. Поки Слава розбирав ліжко, ми пили чай. Слово за слово, вивудили з мене інформацію про басейн. Чим захоплюєшся, чим займаєшся і таке інше.
– Як здорово! Моя донька теж любить плавати, але часу зовсім нема її водити. Слухай, а давай ти братимеш її з собою? – Запропонувала сестра Слави.
Я здивувалася. Дівчинка в садок ходить, за нею око та око потрібне. Це не розслаблення вийде, а нагляд. Поки вибирала слова для відмови, моя співрозмовниця вже все за мене придумала:
– У садку скажу, що ти її забиратимеш, після басейну сюди привозь, ключі тобі дамо. Жаль тільки, що вихідний у тебе не в один і той же день. Ти можеш його якось скорегувати? Наприклад, у вівторок відпочивати?
– Не можу. І відповідальність на себе не візьму. Раптом дитина втопиться!
Поїхали ми зі Славою додому, коли він розібрався із ліжком. Обом було зрозуміло, навіщо нас звали – як глядачів! Матері Слави потрібні свідки та очевидці милостей зятя!
За кілька днів Славі написала старша сестра. Зять дізнався, що племінниця його дружини любить плавати, але можливості немає, і подарував їм абонемент програми «Мати та дитя» у басейн із відвідуванням у будь-який час дня.
Гарний зять, дбайливий! Мені навіть стало здаватися, що розмова про басейн була зовсім не для мене, хоча була проведена зі мною.
Це було для зятя, щось типу: ось, у дівчини Слави попросили, щоб вона брала з собою малечу, а дівчина Слави така собі… Може, я заганяюся, але мені здається, що так і є.
– Ми ж не станемо п’явками на тілі чоловіка твоєї сестри? – спитала я у Слави.
– П’явки на тілі… Смішно сказала. Ні, не станемо, – пообіцяв Слава.
Хм… Цікаво, а якби у сестри Слави, що розлучилася, була можливість приткнутися до зятя другою дружиною, вона б нею скористалася? Як ви вважаєте?
– Вітя, в чому справа? – схвильовано запитала Олена Василівна. Вона подивилася на десятирічного сина,…
Іра вийшла заміж і тепер жила неподалік від батьків на сусідній вулиці. Дружила вона з…
Антоніна заздрила Катерині, чорною заздрістю, з кожним роком ненависть її ставала все сильнішою. У селі…
Ірині було вже далеко за п’ятдесят. В її житті було все. І велика любов довжиною…
Віктор жбурнув дорожню сумку на заднє сидіння кросовера, уникаючи погляду дружини. Його пальці нервово барабанили…
Віка взяла зі столу телефон дванадцятирічної племінниці, щоб перекласти його трохи далі від краю стільниці.…