Підготовкою весілля я займалася сама, бо хотіла все зробити з урахуванням модних тенденцій. Павло не особливо вдавався у деталі, зі мною погоджувався у всьому і, просто сплачував виставлені рахунки.
– Мої батьки люди сучасні та прогресивні, тому не втручалися у наші рішення. – Я ненавиджу всі ці традиційні ритуали, конкурси та народні забави, тому наше весілля буде в європейському стилі.
– Моя мати жінка проста, живе далеко, тож приїде вже лише на урочистість, – заспокоював мене Павло. – Тож вона точно не втручатиметься, та свої правила не диктуватиме. Але він помилився! Ой, як помилився!
Мати Павла, Ніна, про плани дітей справді нічого не знала, просто до весілля єдиного сина готувалася.
Вбрання собі купила, всім знайомим розповіла, що їде до столиці на весілля, яке відбудеться в крутому ресторані.
Вона пишалася досягненнями сина. Вона хотіла купити в подарунок посуд, або набір постільної білизни, тільки подруга переконала, що правильніше буде вручити гроші.
– Ти ж невістку бачила один раз, а в їхній новій квартирі ще не була, – міркувала жінка. – По-перше, сама не знаєш, що їм підійде, по-друге, у молодих свій смак, тож куплять усе необхідне самі.
На це Ніна погодилася, до того ж конверт було легко взяти з собою, бо в неї й так були руки зайняті. Жінка взяла в поїздку ікону, якою її саму колись батьки на шлюб благословляли, купила гарну хустку, та келихи.
– Ну, навіщо ти це тягнеш? – бурчала Катерина. – Нині вже ніхто не б’є келихи на щастя, та й ікона не є зароком довгого сімейного життя.
– Ось тебе батьки, як пишно і гарно заміж віддавали, а втік Олексій до іншої, незабаром, після появи сина, а ти так і лишилася сама.
– У мене так склалося, нічого не вдієш. Головне, щоб Павлик був щасливим. Я так довго чекала, поки він знайде собі гідну наречену, що вже рада і готова прийняти будь-яку.
– Ще треба, щоб і вона тебе прийняла, – нагадувала Катерина. – У мене ось дві невістки, одна нормальна, а друга – справжня мегера.
Ніна була впевнена, що їй з невісткою пощастило, не міг Павлик вибрати негідну дівчину. Вона знала, що Оксана на вісім років молодша за Павла, її батьки заможні люди, і вони допомогли купити їм квартиру.
Бачились вони, щоправда, один раз і до ладу поспілкуватися не встигли, діти тоді завезли запрошення на весілля. Красива Оксана була, видна! Жінка тоді ще зраділа, що діти будуть у такої пари чудові, та й заспокоїлася.
– Мамо, ти що тут привезла? – поцікавився Павло, пробігаючи повз. – Нам уже скоро виїжджати, тож залишай сумки, й давай у бік виходу.
– Келихи з собою візьму, після розпису на щастя розіб’єте, – міркувала вона. – І неодмінно треба ікону не забути.
– Це одразу, й категоричне ні, – навіть зупинився Павло. – Не треба з собою тягнути весь скарб. Відразу після розпису у нас фотосесія, а на три години замовлено ресторан. До того ж родина Оксани не дуже релігійна, як і більшість гостей, тому прошу тебе цього не робити.
Якби був вільний час, Ніна обов’язково висловила б синові невдоволення, але їм справді потрібно було їхати.
Ікону вона залишила, щоб справді майбутні родичі косо не дивилися, раз у них це не було заведено. Келихи та хустка залишалися в сумці чекати свого часу.
– А де гостинці та гроші на викуп нареченої? – Озиралася Ніна на всі боки.
– Зараз так уже ніхто не робить, тож нічого не треба, – сміявся друг Павла.
Потім Ніна тільки розглядала, з яким пафосом зустрічали їх майбутні свати у своїй великій квартирі. Чомусь не було столу з частуванням для гостей.
Всі зробили по ковтку ігристого, закусили цукерками, потім настав час фотографій та поїздки на розпис.
Після офіційної частини молодята знову вирушили фотографуватись, і знову Ніна не підсунула свої келихи, щоб розбити на щастя. Вирішила зустрічати пару біля ресторану, тільки свати тому не дуже раді були.
– Якщо ви хочете, то ми зараз попросимо розпорядника дати п’ять хвилин на цю процедуру, а взагалі, все вже розписано по хвилинах, – говорила мати нареченої.
Ніна не розуміла такої принциповості, психанула, поки чекали на приїзд молоді, зустрічала сина з невісткою біля порога разом з келихами.
Вони якось здивувалися, сваха ледь помітно знизала плечима, розпорядник зорієнтувався, і злощасні келихи були розбиті.
Потім молодята стали в центрі зали, і всі присутні вітали та вручали їм конверти. У Ніни з собою була захоплена велика листівка з вітальними словами, яку вона вирішила не діставати, щоб чогось не вийшло.
Павло виглядав щасливим і погляду не відривав від нареченої. Це було так зворушливо, що жінка навіть забула про кілька незручних моментів, що сталися протягом дня.
– А коли буде зняття фати? – наважилася вона спитати у розпорядника, ближче до кінця бенкету.
– Це навіщо? – Не зрозумів модний і стильний ведучий свята. – У нас у сценарії такого немає, а все узгоджено з молодими.
Наречена відразу помітила свекруху, що маячила біля розпорядника весілля, з якоюсь хусткою в руках і сама вирішила втрутитися в ситуацію. Вона не хотіла привертати увагу гостей, тож, вивела матір до іншої зали.
– У нас прийнято невістці наприкінці весільного вечора знімати фату і вдягати хустку, – розповідала Ніна. – Я вже втомилася і хотіла б поїхати відпочивати, але не можу, поки ми все не зробимо.
– Ми не будемо нічого подібного робити, – намагалася не нервувати Оксана. – Гаразд, ще вигадка з келихами, яка була зовсім не доречна, але ходити на своєму весіллі в хустці я не збираюся.
– Але ж це важливий звичай і його не можна порушувати, – не здавалася Ніна. – Це прикмета погана, у вас і так не весілля, а збіговисько вищого світу.
– Це наше оточення, а не збіговисько, – розпалювалася Оксана. – Я розумію, що у ваш час, можливо, й робили такі ритуали, але на нашому весіллі їх не буде, й крапка.
До моменту, як підійшов наречений, Оксана та Ніна продовжували суперечку і він марно намагався припинити конфлікт між нареченою та матір’ю.
– Мамо, але ж це й справді ні до чого, і взагалі не за сценарієм, – переконував Павло.
– Та у вас взагалі нічого не передбачено, всі такі правильні та круті, – переходила на крик Ніна. – Цілий вечір тільки за столиками сидять, їдять і світські бесіди ведуть.
– А ви хотіли б тут бійку влаштувати? – випалила Оксана. – З села тільки ви приїхали, тож, якщо зараз заспокоїтеся, то бійки на моєму весіллі не буде.
За кілька хвилин до розмови, прийшла мати нареченої, і конфлікт продовжив набирати обертів. Ніна наполягала на необхідності дотримання хоча б однієї традиції!
Оксана не збиралася псувати зачіску та зовнішній вигляд, Інга переконувала сваху заспокоїтися і провести щось подібне потім, колись у майбутньому.
У результаті, всі остаточно пересварилися і повернулися до зали лише після призову розпорядника банкету.
– Я їду додому, – сказала Ніна, підійшовши до сина вже з сумкою.
– Скоро різатимемо торт, потім буде останній танець, і ближче до півночі всі розійдемося, – говорив Павло. – Залишайся, а вранці поїдеш додому, зараз все одно ніяк туди дістатися.
– Усе прорахували, навіть закінчення свята, – гнівалася вона. – Годі з мене, нагулялася вже, краще на вокзалі посиджу до ранку, там хоч ніхто косо не дивитиметься.
Павло пропонував матері викликати таксі та вмовляв переночувати у них, тільки Ніна не хотіла. Вона образилася на новоявлених родичів і була впевнена, що вони погано на її сина впливають.
Знервована жінка провела решту ночі в кімнаті очікування на вокзалі, а наступного дня першим поїздом поїхала додому.
– Добре свято було? Скільки гості подарували? Рідня невістки добре приймала? – Засипала запитаннями Ніну сусідка.
– Все гаразд, тільки з дороги втомилася, – брехала жінка. – Відпочину, а днями розповім подробиці поїздки.
Правду Ніна розповідати не збиралася, і, взагалі, вже себе звинувачувала в нестриманості. Ні син, ні невістка, за три дні після весілля, не подзвонили.
Ніна брехала всім, хто цікавився про весілля Павла, щоб не стати причиною глузування, або обговорення місцевими пліткарками.
Ікона повернулася на своє почесне місце в будинку, вона була єдиним мовчазним свідком спроб Ніни зробити свій внесок у весілля сина.
Вона так і не зрозуміла сучасних традицій весілля, і шкодувала, що їй не дозволили зробити все по-людськи! Не весілля, а якась бридка вистава – вважала скривджена жінка! А ви що скажете з цього приводу?
