Я в шоці, друзі! Тільки капцями не кидайте, але мені всього 17 років, я вчуся в одинадцятому класі, і просто в жаху від того, що відбувається з однією моєю подругою. Будь ласка, дайте пораду, може бути я їй зможу допомогти чимось.
Назвемо мою подругу Світланою, тому що ім’ям її я світити не хочу. Так ось, у Свєти мама працює в школі, викладає музику. Мама досить молода, їй трохи за сорок років, крім Світлани є ще дві молодші дочки – всі красуні, розумниці.
Загалом, повністю позитивна сім’я. Вчителька ця завжди своїми дочками хвалиться перед усіма, возить їх на різні конкурси (вони співають всією сім’єю професійно), постійно задаровує їх одягом, в загальному, видно, що всіляко просуває їх в маси. Я зі Світланою дружу багато років, вона дівчинка хороша, нерозпещена, тому і шкода її стало після недавньої історії.
Загалом, якось в магазині, де моя мама працює, вчителька ця обмовилася, що Свєта після одинадцятого класу нікуди вчитися не піде – вона заміж збирається. Мама мені розповіла це, і у мене від шоку аж щелепа відпала. Заміж! У сімнадцять-вісімнадцять років! Ні, я розумію, що колись так було правильно, що дівчата в дев’ятнадцять якщо незаміжні, то все, себе в старі діви записували, але не в наш же час! Світлана зустрічається з хлопчиком постарше, йому двадцять років, і вони вже не один рік разом. Я Світлану почала трясти, питати, чому її мама таке говорить. Навіть подумала, що вона вагітна, але та раптом розплакалася і каже, що вагітності ніякої немає, це у мами ку-ку, дах з’їхав.
Мама, бачте, відпускати її на навчання в місто боїться, каже, що треба заміж вийти, дитину народити, а там куди-небудь поступить на заочку і зможе вчитися, але пізніше, коли старше буде.
Всі наші в класі плани на майбутнє будують, іспити здають, інститути вибирають, а Світлана сидить і плаче, бо мама сказала їй заміж виходити! І адже хлопець її з мамою згоден! Каже, встигнеш ще вивчитися, давай сім’ю будувати! Я просто в жаху, яка їй сім’я, вона сама ще як дитина, та й всі ми ще діти. Як можна напоумити подругу?
- Вибач, Олено, йду я. Іншу зустрів. Вона й сина мені подарує, в положенні вже,…
Клава любила чоловіка самовіддано, до тремтіння в кінцівках, до завмирання серця. Та і як його…
На дев'ятий день прийшли лише ті родичі, які жили в місті чи селищі, розташованому поруч.…
Сім років. Дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять днів. Саме стільки в нашому будинку пахло камфорним…
Марія зайшла до колишньої свекрухи в гості. Вона подзвонила в двері. Та у відповідь тиша.…
Марина звикла бути «зручною». Десять років шлюбу з Вадимом пройшли під гаслом «не загострюй». Коли…