Скаржишся на чоловіка? Життя не реаліті-шоу! Колега заходить з ранку на роботу і починає свою пісню, навіть пальто не знявши: “А знаєш, що мій накоїв?”,”Ой, Таня, сил моїх немає терпіти!”, “Розведені, ось тільки до літа дотерплю і розлучуся”.

Як же бісить колега по роботі! Сил немає! Навіть бачити її вже не можу, так дістала.

Ось вона заміжня майже п’ять років, чоловік – молодший неї, і вона постійно, кожен день на роботі скаржиться на нього. То він занадто багато в інтернеті сидить, то друзі у нього не такі, то зарплата маленька, то в ліжку з ним погано, то вона захворіла, а він навколо неї не бігав на задніх лапках. І мати у нього зла, і сестра – стерва. Далі за списком.

Мені здається, вона дивиться ці свої реаліті-шоу і думає, що так поводитися – правильно. І, знаєте, я б її зрозуміла і пошкодувала, якби кожен день після роботи він не забирав її на машині. Знаєте, як це виглядає? Я ніби мелодраму дивлюся. Вона причісується, губки підфарбовує, виходить до нього вся така королева.

Він її у машини зустрічає з квітами, цілує, вони одне до одного прилипають на добрі п’ять хвилин і тільки потім їдуть. Скажете, я заздрю? Ні. Я не розумію просто, навіщо поливати його брудом, а потім ось так бігти до нього на крилах любові?

Якщо ти його любиш, навіщо лаєш, та ще й при всіх? А якщо ти їм настільки незадоволена, то чому живеш з ним взагалі?

І ми в кабінеті вдвох, вислуховувати все це доводиться мені! Вона заходить з ранку на роботу і починає свою пісню, навіть пальто не знявши.
“А знаєш, що мій накоїв?””Ой, Таня, сил моїх немає терпіти!”
“Розведені, ось тільки до літа дотерплю і розлучуся”.

Ага, вже рік розлучається. Іноді мені здається, що вона робить це спеціально. Бачить, що я самотня, чоловіки на мене не дивляться, перспектив в цьому плані ніяких, тому і показує, що може про мужика свого гидоти говорити, а він все одно нікуди від неї не дінеться.