Батько стає дедалі нестерпнішим у своїй брехні. І мене багато його сусідів вважають дочкою-нелюдом, яка у бідного татка забирає пенсію. І кидає напризволяще.
Не просто так, на їхню думку, він просить гроші та їжу при вході в продуктовий магазин біля свого будинку. Хоча я пенсію у батька не забираю. До речі, на її розмір гріх скаржитися. Та й деякі накопичення у нього є.
В принципі, тато завжди страждав на синдром Мюнхгаузена. На цьому ґрунті вони з мамою свого часу й розлучилися. Тільки раніше він брехав по дрібницях.
А останні вибрики батька я вважаю справжнім шахрайством. Але ж не подам я на батька до суду? Ось і доводиться боротися з ним виключно самотужки.
Напевно, не треба було спочатку вестись на його вигадки. І одразу пригрозити походом до психіатра. І тим, що я рознесу цю звістку сусідами. Він же так переймається про думку оточуючих.
Річ у тім, що два місяці тому, коли я приходила відвідати батька, він розповів неприємну історію. Йому дзвонили якісь шахраї, що представилися банком. І шляхом хитрих махінацій списали всі гроші з його картки.
В принципі, стандартне шахрайство, на яке молодь і люди мого покоління не ведуться. Чого не скажеш про пенсіонерів.
Схема не нова. Про неї кричать чи не з кожного чайника. І ця схема працює вже давно, і батько мав нарватися ще років сім тому, коли ця тема лише набирала обертів. Але ж цього не сталося!
Мені б попросити у батька телефон та перевірити, чи справді так було. Але я повірила. Тато був дуже переконливий. Та і як доказ свого тимчасового безгрошів’я навів показав порожній холодильник і напівпорожню аптечку.
На додачу батько виглядав дуже пригніченим. І я, наївна душа, купила йому продуктів, ліків. Ще й зверху дала грошей, щоби він нормально протримався до наступної виплати. А про його накопичення навіть не згадала.
Хоча чудово знала, що мій татко – брехун зі стажем. І всі його слова треба ділити на десять, а краще не вірити їм зовсім. Батькові з його талантом треба в кіно грати!
Трохи згодом, коли ми вже з чоловіком та сином заїхали до нього, з’ясувалося, що пенсію у нього ніхто не крав. І все завдяки уважності моїх чоловіків.
Чоловік та син помітили, що наш Остап Бендер оновив телевізор у вітальні. Здивувалися, де він знайшов гроші. Річ не найдешевша. За їхніми словами, цей телевізор коштує майже як пенсія. На гроші, які я йому дала, він не міг його купити.
А пенсію ж, за словами батька, вкрали. Треба сказати, що моя сім’я знає махінаторські здібності мого татка. Тому й спитали. Адже ми теж не мільйонери, і після допомоги батькові жили лише за гроші чоловіка.
Ми батька швидко вивели на чисту воду. Хоч би приховав покупку до певного часу. Але він, як завжди, спалився. Тоді я його попередила, що грошей не дам. Якщо тільки не станеться якийсь форс-мажор.
Проте тато геть забув про той випадок. Невже деменція підкрадається? Через місяць він подзвонив мені та знову почав лити у вуха, що його обікрали. Цього разу – за допомогою банкомату.
Хоч би вигадав щось більш правдоподібне! Там кругом камери. Максимум, що може статися – так це те, що банкомат зажує картку. І цю проблему можна вирішити одним дзвінком до банку.
Звичайно, я нагадала батькові про нашу розмову. Сказала, що грошей я не дам йому. Заодно запропонувала скористатися накопиченнями, якщо в нього, і справді, щось сталося.
Батько у відповідь став звинувачувати мене у черствості. Мовляв, він із голоду пухне, а я йому грошей шкодую. Та не голодував він, я певна! Хотів, мабуть, знову купити якусь техніку.
Він же, хоч і досить літній, але в техніці розуміється. Тільки раніше заради покупок на обман не йшов. Сам викручувався. Воно й зрозуміло, ще рік тому тато працював.
Лише нещодавно вийшов на пенсію. Мабуть, її на все не вистачає. А накопичення йому чомусь чіпати не хочеться. Ось і почав мені мізки пудрити. Міг би нормально попросити! Ми з чоловіком щось придумали б і самі купили йому техніку.
Але ні. Неодмінно треба вигадувати якісь нісенітниці. І в цьому весь татко. Після моєї остаточної відмови батько видав, що мені моя байдужість боком вийде.
Так і вийшло. Десь за тиждень мене набрала його сусідка, з якою ми колись обмінялися номерами. Мало, що з батьком станеться. Адже він не молодшає. І ця жінка стала мене звітувати на підвищених тонах.
Мовляв, поки ми з моєю сім’єю шикуємо, мій батько ходить в недоносках і стоїть із простягнутою рукою біля магазину. Ще він часто просить перехожих купити йому їжу.
Розповідає, що дочка останнім часом забирає пенсію та продає все цінне з його будинку. Треба було до такого додуматися! Ось заради чого батько затіяв всю цю виставу?!
Та й сусідка виявилася недоумкуватою. Невже не бачили, що він, зазвичай нормально одягається, а отже, не дуже бідує? Ще й по інших сусідах рознеслася звістка про мою жорсткість.
Інакше чому, коли я поїхала особисто розмовляти з батьком щодо його зухвалої брехні, зі мною ніхто не вітався? Втім, думка цих людей для мене не така важлива. Мене лякають масштаби татових фантазій. Невідомо, що він ще вигадає.
На жаль, розмова з татом нічого не дала. Він усе заперечував і казав, що сусідка все вигадала. Ще й усім під’їздом чутки рознесла. Незрозуміло тільки, навіщо їй це робити.
Загалом, я пішла ні з чим. І вирішила порадитись з мамою, як бути далі. Тому що фантазії батька можуть зайти надто далеко.
Власне, вона запропонувала показати батька психіатру. Точніше, погрожувати йому цим. Днями я за маминою порадою налякала батька, що, якщо він ще раз викине якийсь фокус, відведу його до лікаря. А то й зовсім буду добиватися, щоб його визнали недієздатним.
І про це дізнаються всі довкола, чого він дуже боїться. Він же такий молодець та розумничок в очах оточуючих. Батько, здається, зрозумів усе. Сподіваюся, про мій ультиматум він не забуде.
Хоча мені все ж таки здається, що до лікаря звернутися треба, бо занадто часто трапляються ці вигадки. Були у ваших літніх батьків, такі фантазії?
