Після весілля ми переїхали жити до батьків чоловіка, бо вони мають велику трикімнатну квартиру, а знімати для нас зараз непосильно. Ми дружно живемо, зі свекром у мене взагалі чудові стосунки.
З того часу, як у нас народилася донька, батьки чоловіка мені у всьому допомагають, я завжди можу вільно вийти зустрітися з кимось і сходити у своїх справах. Коли донька була зовсім крихіткою, ми зі свекрами підміняли одне одного біля ліжечка.
Тобто вночі, якщо донька плакала, до неї по черзі вставали я, свекруха чи свекор. У чоловіка в очах його батьків склався образ годувальника та інтелектуала. Він працює хірургом, рано йде, пізно повертається, часом взагалі залишається з колегами розпити те, що подарували вдячні пацієнти.
Він настільки звик, що вихованням дитини займаємося тільки ми з його батьками, що коли я прошу його у вихідний день збігати за молоком доньці, він просто йде в кімнату до батька і просить його виконати моє прохання. Коли дочка була меншою і починала плакати через що-небудь, чоловік підходив до когось з нас трьох і просив зробити так, щоб це припинилося.
Напевно, частково він став ставитись до догляду за дитиною так, через те, що його мати дуже добра. Часто буває навіть, що я прошу чоловіка буквально хоча б потримати дитину, але в цей час підбігає його мати і каже, що, мовляв, це краще зробить вона, бо її син і так дуже на роботі втомлюється. Те саме вона робить і після будь-якого іншого мого прохання до нього.
Хоча чоловік і сам не горів займатися доглядом за дитиною, але його мати ще більше переконала його в тому, що цей підхід більш ніж нормальний.
Водночас якщо раптом колись чоловік мені чим і допоможе, то його мати чи не кричить «браво», розпливаючись в розчуленні від того, який її синок чудовий тато. Мене таке їхнє ставлення до мого чоловіка дуже дратує, бо це робить його ще більш безвідповідальним.
На мою думку, спільне проживання з батьками його дуже розпестило. Якби ми жили тільки вдвох, то йому банально було б нікому передавати далі по ланцюжку мого прохання, і він був би змушений хоч іноді допомагати і брати участь у вихованні дочки.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…