Я багато літаю у відрядження, і кожен літній сезон починається пекло – діти їдуть на море. Не розумію, навіщо мучити малечу багатогодинними перельотами. Коли поділився з колегами, жінки мене засудили. Не змінювати ж мені роботу?
Сергій, 37 років
Дуже добре розумію ваше обурення, Сергій. Це і правда катування – слухати, як плачуть діти, як на них кричать батьки, кілька годин терпіти, що твоє крісло стукають ногами і грублять у відповідь на прохання це припинити.
Насправді це конфлікт «не про дітей». Це суперечка між дорослими про відповідальність. Одні, прикриваючись дитиною, як щитом, не хочуть її на себе брати, другі їм нарікають за це.
Відповідальність за поведінку в громадських місцях несуть точно не маленькі діти, а їх батьки. Діти від півтора до трьох років в принципі не здатні сидіти на місці і мовчати, вони за своєю «конструкцію» просто зобов’язані активно рухатися. І ваше запитання логічне: невже батьки цього самі не розуміють? Будемо чесні: мами і тата, прирікають немовлят на 7-11 годин польоту, думають в першу чергу про себе і своє бажання погрітися на сонечку, прикриваючись турботою про відпочинок дітей.
Але агресія у відповідь, закиди на адресу цих дорослих людей навряд чи вирішать і без того складну ситуацію. Швидше навпаки, породять ще більший гнів і спустошення від безвиходя.
Але ви маєте повне право звернутися до представників авіакомпанії – екіпажу – і попросити знайти вам інше місце, за це ніхто не засудить. Якщо іншого місця немає, то вам залишається тільки рівно дихати і зберігати спокій. Іноді рятує пропозиція допомогти – пограти трохи з чужою дитиною або почитати, якщо у вас трохи більше ресурсів, ніж у втомлених батьків.
