Мій найкращий друг – чоловік.З підліткового віку, начитавшись романів, шукала, напевно, таку ж любов, яка в них описувалася. Але героя свого роману, як виявилося зустріти не так легко. То хлопець опинявся одруженим, то просто не відповідав взаємністю.
Багато хто із подруг виходили заміж, народжували дітей і щосили займалися облаштуванням сімейного гніздечка, а я в черговий раз розривала стосунки, які заходили в глухий кут, і приносили одне розчарування.
І ось, як виявилося, є проблеми зі здоров’ям, які бажано швидше вирішити шляхом невеликої операції.
Збирала кошти, здавала потрібні аналізи. Загалом повністю зайнялася своїм здоров’ям, і про нові стосунки і думок не було.
Мене дуже підтримував один з друзів – Валерка, якого як потенційного чоловіка я абсолютно не сприймала, а в якості надійного вірного друга просто обожнювала.
Він відвідував мене в лікарні, приносив різну смакоту, розповідав анекдоти. Я знала, що він відчуває певні почуття, але категорично не хотіла зав’язувати ніяких відносин, щоб не втратити в його, такого дорогого мені друга.
Банально чи ні, але я вирішила зробити йому крок назустріч, оскільки вирішила, що якщо вже він і заведе собі любовні відносини, то навряд чи його пасія дозволить нам спілкуватися на тому ж рівні, і друга я втрачу.
Наш з ним роман стрімко набирав обертів, нагадуючи сюжет одного з прочитаних мною романів. Ці відносини не були схожими ні на одну з моїх невдалих спроб. Ми розуміли одне одного з півслова, ми знали про недоліки одне одного і про достоїнства.
Я зрозуміла, що справжня любов і пристрасть – це не одне і те ж. І що справжня любов це не тоді, коли двоє людей дивляться одне на одного, а тоді, коли вони дивляться в одному напрямку.
Минув час, ми одружилися і маємо двох чудових доньок. Наша сім’я дуже міцна, тому що заснована на міцному фундаменті під назвою “любов і дружба”
