У 2013 році я серйозно захворіла. Мені довелося їхати в лікарню в місто Харків. Там мене поклали на лікування. Познайомилася я з подругою Людою. А вона в свою чергу познайомила мене з одним хлопцем, його звали Женя, і його другом Олексієм, який їй подобався.
На наступний день мені подзвонив Женя і запропонував зустрітися, я погодилася. Після нашої першої зустрічі ми зрозуміли що полюбили одне одного. Це було кохання з першого погляду.
Протягом приблизно місяця ми зустрічалися з ним, але мені не давав спокою погляд Льоші на мене. Він постійно дивився на мене і говорив що у мене красиві очі. Він теж намагався мені сподобатися.
Ну ось в один зловісний день, подзвонив мені Льоша і запросив мене і Люду до себе додому, відпочити від лікарняних стін. Я тоді запитала його, а чи прийде Женя? На що він відповів що він втомився на роботі і хоче відпочити вдома, і що він дозволив мені до нього піти.
Ну зрозуміло, я ж не одна до нього йду, а з Людою. Коли ми прийшли до нього в гості, вже звучала романтична музика і стояла пляшка. Люда якось дуже швидко кудись пішла, їй начебто хтось подзвонив.
Я вже була затьмарена, хоча пити мені було не можна, так як я пила сильнодіючі препарати. Ось моя свідомість і помутніла.
Я вже почала збиратися йти, як раптом Льоша підійшов до мене і почав зі мною танцювати і притискатися до мене. Він поцілував мене, і звабив.
Після цього у нього якось відразу задзвонив телефон, це був Женя. Я вийшла з дому на вулицю, мені було погано і мене зустрів Женя, він уже стояв перед будинком Льоші. Він тоді все відразу зрозумів. Після його погляду я відразу все зрозуміла. Він вимовив мені в обличчя все, що думав про мене.
Ось лежала я на лікарняному ліжку, ридала, але нічого не виправиш. А любов до Жені в моєму серці не згасає вже п’ять років. Час не лікує, а тільки калічить. Рани не затягуються, просто час тебе вчить тому, як жити далі і дає зрозуміти які помилки ти в житті робив і що б ти виправив. Але нічого не виправиш і час не повернути назад. Просто не зраджуйте коханим ніколи!
