Мене, власницю закладу переплутали з персоналом, але потім поплатилися за це дорогою ціною

Відкрила автомийку на околиці нашого міста. Таких послуг у нас ніхто майже не надає. Звісно мийка трохи коштувала, але тим не менш, попитом мій салон користувався тому я спокійно працювала.

Мені було вже за 30, мати моя давно стерла і заїздила всі аргументи з приводу того, чому треба обов’язково виходити заміж і що станеться якщо терміново цього не зроблю.

Насправді вже і самій дуже хотілося. Але підходящого варіанту все не було.

Одного разу занадився до нас у мийку один дуже своєрідний клієнт. Чоловік скажімо так, західної національності. Я наслухавшись різних історій таких, чесно кажучи, дуже побоювалася. Але не могла втратити важливого клієнта, хоча б тому, що з його подачі почали приїздити багато людей які робили касу.

Мене він відразу чомусь прийняв за одну з персоналу, тому часто міг досить різко ставитися і висловлюватися в мою адресу. Я не була здивована, бо в нашому містечку справжніх чоловіків днем з вогнем. Мабуть це і є основна причина того, чому я ще сама.

Я не любила вдягати сильно дорогі речі на роботу, та і навіщо, якщо на мийці часто треба була допомога, вирішення організаційних питань, а ще обслуговування невеликого кафе поруч з мийкою. Тому кросівки, джинси і футболка моя уніформа на роботі, не дивно що клієнти часто плутали мене з персоналом.

Так ось, черговий раз до нас приїхала не то жінка, не то коханка цього чоловіка. На досить дорогій машині, на підборах і все таке, як завжди зажадала кави і якогось салату. Всі були зайняті, тому за каву взялася я, зазвичай я не обслуговувала клієнтку, тому логічно, що не знала яку каву вона п’є і скільки цукру туди класти.

Перепитала, наткнулася на шквал емоцій і невдоволення. Зажадала бачити адміністрацію. Подзвонила своєму “папіку” той примчався. Я спокійна зняла фартух з кафе, і представилася власницею. Обличчя чоловіка відразу змінилося, тієї дівчини також, вона вибачалася, казала що якби знала хто я то ніколи б.

Але мені було всеодно, бо я б не дозволила так звертатися ні до прибиральниці, ні до простого робочого. Більше я ту дівчину не бачила у нас. А наступного ранку чоловік заїхав з дуже милим букетом троянд, я відмовила, у мене принцип з одруженим не спілкуватися.

То виявилася його помічниця, ага знаєм ми, по яким питанням. Але Марку, так його звали, вдалося завоювати мою прихильність, тепер ми разом, а моя мийка стала ще більш популярною, але я не нехтую працювати в кафе і мити підлогу якщо це треба.

You cannot copy content of this page