Мене вражає вміння сестри чоловіка призначати винних! У неї прямо суперздатність якась!
Має двох дітей, хлопчика восьми, та дівчинку чотирьох років.
Моїй доньці скоро буде чотири. При тому, що стосунки у нас із Юлею не дуже добрі, ми рідко відмовляли один одному у проханнях посидіти з дітьми.
Зазвичай, Юля адекватно сприймала відмови, тим більше приводи для них були вагомі: моя хворіла, ми поїхали за місто, треба на прийом до поліклініки. А тут Юлю аж розлютило, що я відмовилася взяти до себе її дітей!
Того дня нашу доньку забрала моя мати на всі вихідні. Ми з чоловіком купили квитки в кіно, і вже сиділи у фоє кінотеатру, та чекали на початок сеансу.
Хвилин за десять до того, як ми пройшли до зали, зателефонувала Юля:
– Мене в гості покликали, чи можна я до тебе своїх закину?
Я їй відмовила, пояснивши, що ми також маємо плани.
– Твоя у бабусі? – перепитала вона. Пощастило! Завтра у кіно сходіть, давайте, дуйте додому!
Варто було мені заїкнутися про це, як чоловік сказав, що ми нікуди не поїдемо. Квитки куплені, фільм зараз розпочнеться!
Я запропонувала Юлі, щоб вона привезла племінників наступного дня. Але вона невдоволено відмовилася, та попрощалася.
Після кінотеатру ми із чоловіком зайшли до піцерії, потім прогулялися пішки до дому. Спати лягли о пів на дванадцяту. Я тільки заснула, як мене розбудив дзвінок Юлі.
Звісно, цього дня, сестра не стала відмовлятися від запрошення в гості. А так, як я відмовилася прийняти її дітей, то вона залишила їх одних удома.
Вона розсудила, що восьмирічний без проблем впорається з молодшою. Але діти розгромили квартиру! Вони упустили плазмовий телевізор, подряпали холодильник, розмалювали двері та стіни, зіпсували Юліну косметичку.
Щось діти напакостили разом, щось наробила одна племінниця, доки її брат грав у комп’ютер.
За безпеку дітей Юля не переживала:
– У старшого ж є телефон, якщо що, то подзвонить!
У результаті, залишилася винною я! Цей факт Юля мені озвучила заплітаючимся язиком. Хто ж ще винен? Не мати, яка не спромоглася перенести похід у гості наступного дня, а я!
Сестра, заручившись допомогою матері, почала вимагати гроші з мого чоловіка за знівечене майно. Якщо я винна, то йому відшкодовувати!
Чоловік їх послав якомога далі, ще й сестру зозулею обізвав. А матері сказав:
– Ти могла б сама посидіти з онуками, а раз не посиділа, то вважається, що відмовила!
– А якщо відмовилася, то тобі теж треба сплатити Юлі збитки! Не хочеш? А тоді на якій підставі щось трясете з мене?
Сестрі навіть не спало на думку, що з дітьми могло щось трапитися, поки вона насолоджувалася спілкуванням у компанії! Бо знала, що ігристого буде достатньо, саме тому дітей із собою в гості й не взяла!
Їй начхати, що вони могли влаштувати пожежу, чи затопити сусідів. Зате її турбують наступні
моменти:
– На які кошти буде заповнена моя косметичка, та хто оплачуватиме ремонт плазми?
Більше не сидітиму з племінниками, і свою дочку їй не довірю! Страшно, за такої
безвідповідальності!
Як ви вважаєте, жінка має здоровий глузд, щоб такими звинуваченнями розкидатися? Чи є привід звернутися до лікаря?
