Як пробачити померлу жорстоку мати?
Мене виховувала бабуся. Моя мати залишила мене без грошей в іншій країні, коли мені було всього 17. Я залишилася зовсім одна, без знання мови, без грошей і допомоги. Просто мати сказала: «Не приїжджай назад – викину з квартири, місця для тебе немає».
З батьком вони розлучилися, коли мені було 4 роки. Вона вийшла ще раз заміж, народила ще одну дитину, через 3 роки знову розлучилася.
Постійно змінювала партнерів, вибирала всіх на 10-15 років молодше себе, всіх приводила в будинок. Якщо хтось із шанувальників мами звертав увагу на мене, ображала мене і нігтями роздряпувала.
Після мого від’їзду за кордон, де я згодом, як класична радянська відмінниця, сама пробила собі дорогу і закінчила Університет, наш контакт складався на комерційній основі: я могла поговорити з бабусею, якщо попередньо мамі посилала гроші по Western Union (суми кожен раз збільшувалися і незадовго до смерті бабусі складали чотиризначні цифри в євро).
Всі 30 років ставлення до мене моєї матері були суто споживче. Своїм друзям вона ніколи не говорила, що у неї є дочка. Моїм життям ніколи не цікавилася.
Її останній співмешканець був на 20 років її молодше. Ставився він до неї погано, а в 2016 році від неї зовсім пішов. Вона, за словами сусідів, щоб його повернути, вдавалася до різних методів, навіть стрибала з балкона. Останній стрибок був невдалим, вона перестала ходити. Про її смерть я дізналася 3 місяці по тому. За словами очевидців, її співмешканець, який повернувся до неї незадовго до її смерті для отримання від неї документів на квартиру, приховав факт смерті і приховує досі місце її поховання.
Скажіть, це нормально, що я нічого не відчула при цій звістці і зараз нічого не відчуваю?
