Мене звати Марія, і я маю одразу і чоловіка, і коханця. Можливо для когось я зрадниця, але запевняю, що я щаслива жінка! У мене є і сімейний затишок, і жіноче щастя

Мене звати Марія, і я маю одразу і чоловіка, і коханця. Можливо для когось я зрадниця, але запевняю, що я щаслива жінка! У мене є і сімейний затишок, і жіноче щастя!

З чоловіком ми разом вже не один рік, тож почуття наші перебувають у сплячому режимі. А коханець, віддушина для душі, та тіла. Це завжди феєрверк та адреналін!

На диво, я люблю їх обох. І чоловік добрий, і коханець непоганий. Чоловік, як і належить, нічого не знає про існування коханця.

Якось у мене був день народження, і я була в дуже гарному настрої, бо була в передчутті романтичної вечері з чоловіком у ресторані.

До свого маленького свята я готувалася ретельно, бо хотіла бути бажаною для своїх коханих чоловіків. Відвідала салон краси, всі спа процедури, придбала шикарну сукню, коротше, була на висоті!

Тут я почуло дзвінок у двері. Коли я відчинила, то побачила кур’єра, який тримав у руках букет із сімома чудовими червоними трояндами.

А на папірці, вкладеному в букет, було написано: «З днем ​​народження, кохана!» Звісно, я достеменно знала, що це не від чоловіка.

Я спочатку зраділа, що за мене не забули, а потім зніяковіла, Що я чоловікові скажу? Звідки букет взявся?

Батьки наші жили в іншому місті, та й друзів ми ще не встигли завести, бо переїхали нещодавно до сусіднього міста. Ось, де був адреналін!

Я подзвонила коханцю і сказала:
– Привіт! Спасибі за привітання! Ти з глузду з’їхав? Куди я тепер подіну ці троянди? Що чоловік мені скаже?

 

Він засміявся і сказав:
– Ну скажи йому, що свекруха, чи мама додумалися з кур’єром замовити.

– Ти що придумав! Де мама і свекруха, а де кур’єр! Та й не повірить він такій нісенітниці. Ми в одному місті жили, та вони ніколи не переймалися квітами.

Вони вважали це марнотратством. Дурень він чи що? Ну гаразд, ще раз дякую, я щось придумаю. Викинути квіти було дуже шкода. Адже вони такі гарні.

Я довго ними милувалася, а потім узяла ножиці, порізала троянди на невеликі живці, а квіти розібрала на пелюстки. Палички засунула в пару горщиків, і накрила баночками, раптом дадуть коріння.

Пелюстки розклала на верхній шафі, там їх зовсім не було видно. Вони трохи пахли, і в кімнаті був легкий аромат квітів.

Увечері чоловік запитав:
– Звідки такий запах?

А я відповіла йому:
– Я купила ароматні свічки й запалювала їх, щоб удома був приємний запах. Чоловік ні про що не здогадався. А один із живців навіть укоренився і став рости.

У горщику виріс невеликий кущик, який своїм існуванням нагадував мені про мій день народження, та про кохану людину. Можливо, мене хтось осудить, але мені байдуже, бо я щаслива!