Просто крик душі. Мені 42 роки, чоловікові 46 років. Я намагаюся стежити за собою, проблем з фігурою немає, зайвої ваги теж.
Не вважаю себе дуже красивою, але на тлі ровесниць, які запустили себе зі своїми чоловіками, виглядаю, можна сказати, ефектно.
Проблема в тому, що чоловік мене перестав помічати як жінку. Близькість у нас трапляється по великих святах, в останні два роки в основному дуже швидко, для галочки.
Заповнила анкету на сайті знайомств, знайшовся хлопець в сусідньому місті, де я регулярно буваю по роботі. Наступного тижня їду туди по роботі на тиждень, він кличе до себе. навіть не знаю, що робити, прям хочеться, сил немає.
І до чоловіка нічого вже не хочу, йому вистачає, сама привчила, мабуть, що все так. Хочеться нормальної близькості, але від чоловіка вже не дочекаюся, згодна з тим хлопцем зрадити йому.
Ось тільки не знаю, як бути зі своєю совістю, а роки минають.
Антон завжди вважав себе господарем життя. Ще в університеті примудрявся так крутитися, що однокурсники тільки…
То був той рідкісний вечір, коли Дарія дозволила собі зітхнути вільно. П'ятниця, о пів на…
У всіх однокласників були кишенькові гроші, а у Марійки не було. Ніколи не було. Спочатку…
— Отже, ти обрала гроші замість кохання? — Гіркота переповнювала його. — Я обрала стабільність,…
Олег грюкнув дверцятами холодильника з такою силою, що вміст полиць затремтів. Один із магнітів, які…
- Мамо, а що ти шукаєш? Ти так гупаєш дверцятами холодильника, що аж мене розбудила!…