Потрібно бути людиною. Завжди!
Примудритися захворіти на грип влітку – потрібно вміти. І я це вмію.
Звалилася минулої суботи з температурою. Коли я хворіє грипом, то роблю це за всіма правилами: нижче 38 температура не опускається.
І як завжди, я виявилася до хвороби непідготовленою – закінчилися жарознижуючі засоби.
Подзвонила однієй подрузі – вона не в місті.
Написала інший – та недоступна.
Третя на шашликах десь за містом.
Четверта у батьків, сказала, що повернеться в неділю вночі. До неділі б точно не дотягла – перевалила температурка за сорок.
Мені погано – хоч швидку викликай, але я зателефонувала колишньому чоловікові.
Він виявився в місті і не зайнятий. Змалювала ситуацію. Попросила заїхати в аптеку. Колишній чоловік приїхав через хвилин сорок з ліками.
Закинув мені ліки, сказав: “Привіт грипу”. І втік. “Спасибі” вже написала йому по-телефону – так він швидко засяяв п’ятами. І правильно зробив – так хворіти я нікому не побажаю.
У понеділок сам написав, запитав, чи є їжа? Їжі майже не було.
Увечері в понеділок він вже приїхав. Хоча, напевно, це вже ніч була. Привіз банку з супом, апельсини, молоко, яблука, кілограм заморожених пельмешей (дуже вкуснячіх). Знову усучив мені пакет і пішов. Я подзвонила, подякувала за телефоном.
У четвер привіз мені невелику, але дуже смачну піцу з оливками і гострим перцем (мою улюблену). Ще сік завіз.
Коротше, якби не колишній чоловік, то я б точно в лікарні опинилася або впроголодь б жила.
Прожили ми з ним 4 роки. Дітей не нажили. Розлучалися зі скандалом, хоча потім відносини стали нормальними. Я до чого все це?
Будьте людьми. Робіть гарні вчинки. Я ніколи не забуду того, як поступив колишній чоловік. З мене належить!
Я завжди знала, що він хороша людина, а тепер ще й докази цього є.
