Мені доводиться жити з чоловіком, який мені зраджує. З’їхати до весни від нього, я ніяк не можу

Мені 29 років. Прожила із чоловіком 10 років. У нас двоє спільних дітей, старшому 7 вже скоро виповниться, а молодшому 1 рік та 5 місяців. За ці роки був у чоловіка і тривалий зв’язок з іншою, коли старшому синові був 1 рік.

Я довго підозрювала, що в нього хтось є, але довести не могла, він ховав телефон, і ось якось залишив на зарядному пристрої, а сам надовго вийшов. Тоді все й розкрилося, я все дізналася.

Я, звичайно, розплакалася і пішла від нього, нічого не слухаючи (тоді гордість ще була). Він прийшов за мною через 3 тижні, благав вибачити і все почати наново, я пробачила і повернулася, він з тією дівчиною порвав.

Все було добре і я зважилася на другу дитину, коли старшій було майже п’ять років. І ось я дізналася про коханку, знову та ж історія, що й раніше: вибач, я з нею порвав.

Але як пізніше з’ясувалося, спілкуватися він із нею продовжував телефоном, я, звичайно, не мовчала та говорила все що думаю йому з цього приводу. І ось ця дівчина поїхала в інше місто по роботі на місяць.

Все заспокоїлося, чоловік знову казав, що любить мене і я думала все приходить в норму. Але вона нещодавно його коханка повернулася. Тиждень все було спокійно, а вчора під приводом “до друзів з’їздити”, поїхав до неї, мені звичайно, телефоном каже, що знаходиться у друзів.

Зателефонувала друзям, а його там немає, і я певна, що він у неї. Я казала чоловікові, що якщо подібне ще раз трапиться, то відпущу його легко. Проте він довго переконував, що йому потрібна тільки я. І ось тепер вирішила таки відпустити, бо більше так не можу.

Намагалася щосили зберегти сім’ю, але так більше тривати не може. Дуже боляче. Віддала йому найкращі роки. І піти зі спільного будинку не можу, тому що сиджу вдома з дітьми, а у мами жити умови не дозволяють.

Доведеться чекати весни, щоб віддати молодшого в садок, влаштовуватися на роботу, і збирати гроші, щоб облаштуватися у мами. Але для цього доведеться жити з ним під одним дахом ще довго, не знаю, чи витримаю. А він із нею жити не збирається, я так зрозуміла, але їздитиме. А мені залишаються лише сльози у подушку.

You cannot copy content of this page