Хоч мені і неприємно про це згадувати, але хочу поділитися своїм досвідом відносин на відстані. Історія закінчиться добре і буде цікава для кожного, адже нерідко ми спілкуємося з дуже хорошими людьми, які від нас далеко.
Коли я познайомився з цією дівчиною (не буду називати імен і вдаватися в подробиці наших особистостей) мені було 18 років.
Це сталося по неймовірній випадковості, вона побачила мій коментар в одній з груп Фейсбук і додала мене в друзі. Я, чесно кажучи, взагалі не бачив сенсу з нею спілкуватися, так як ми одне від одного далеко, але було досить цікаво і легко.
Потім, незабаром після простих листувань ми кожен день почали телефонувати по скайпу. Це було цікаво, дивилися фільми (одночасно включаючи їх у себе на комп’ютері), грали в різні ігри по кооперативу і було досить весело. На літніх канікулах я зібрався до неї на один місяць, заздалегідь підготував всі документи, на кшталт закордонного паспорта і поїхав.
На той момент мені вже було 19. Я люблю подорожі, тому ця поїздка в іншу країну просто не могла бути нудною, тим більше, я їхав на той момент до коханої дівчини.
Місяць пройшов швидко, було багато нових емоцій, вражень, побував в різних цікавих місцях столиці. Їхати, зрозуміло, не хотілося, але діватися нікуди. Після приїзду додому у нас не було можливості продовжити так само спілкуватися по скайпу як і раніше, через несправність її ноутбука і тому ми просто більшу частину нашого спілкування листувалися.
Мені це дуже не подобалося, і за 3-4 місяці кількість сварок було просто позамежною. По правді кажучи, їх і до цього було не мало, але я така людина, яка краще все налагодить, не згадавши кине.
На моє щастя вона не була такою, постійно все забувала, хотіла спілкуватися з іншими хлопцями і ця легковажність відштовхувала нас далі і далі. Кожне моє обурення на елементарне невиконане прохання стало причіпкою, докором, ніж усім завгодно. Наш розрив був для мене важким перший час, але його скрасила її чудова подруга (моя нинішня дівчина). Я так само давно з нею знайомий і як тільки дізнавався її краще, то буквально нею захоплювався. Її вчинки, доброта, щирість. І хоч мені говорили абсолютно все, що подібні відносини це ті ж граблі, я розумію, що ті ж граблі це повертатися до людей, які вже завдали тобі не мало болю.
Тут плавно перейду до моїх висновків з даного досвіду.
Відносини на відстані дійсно більш, ніж можливі, вони реальні. Реальніше ніж все, що у мене було до знайомства з цією дівчиною. Мені потрібна тільки одна людина для відносин, яку я буду любити, яка буде цінувати моє ставлення до неї і так само сильно любити мене. І як не дивно це виглядає, все-таки відстань зближує. Адже в такій ситуації і закохуешься сильніше, нудьгуєш сильніше. Все залежить тільки від вас, вашого ставлення, ваших бажань і потреб. Ніколи не слухайте людей, які говорять “БЕЗПЕРСПЕКТИВНО, НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО”.
Це у них немає майбутнього, а ви дуже сильні, вас можна поважати, якщо ви зважилися бути з людиною в таких умовах. Знайте, що б ви не вирішили, все на краще.
