У нас із чоловіком приватний будинок у межах міста. Два поверхи, п’ять кімнат, велика кухня-вітальня.
Всі блага цивілізації: газ, опалення, гаряча вода, два санвузли. На ділянці є лазня. Город не тримаємо, надто клопітно.
Перший раз син одружився сім років тому. Зарплата в нього невелика, тоді була чотирнадцять тисяч гривень, зараз близько двадцяти, жити вони стали в нас.
Казали, що тимчасово поживуть, але так сталося, що пустили коріння. Донька у них відразу з’явилася, ми намагалися у всьому їм допомагати, по можливості.
Місця багато, ми з чоловіком постійно на роботі. Невістка у декрет пішла, все господарство на себе взяла. То була її ініціатива, ніхто не просив.
Спочатку син із невісткою жили мирно. Часто ходили удвох у кіно, в кафе, просто знімали собі готель, щоб побути удвох, а ми онуку няньчили. Потім молодший онук у них з’явився. Почалися скандали.
Невістка втомлювалася: старша онука ще в садок не ходила, молодший онук був хворобливою дитиною.
Іноді невістка цілодобово не відходила від нього, на руках гойдала: то температура, то нежить, то зуби, то з животом проблеми.
Єдиний раз тоді я з невісткою посварилися: змусила її менше клопотати по господарству. Вона чепуруха, сама ледве на ногах трималася від втоми, але підлогу намивала.
Маніакально намивала, а з очей сльози котилися. Почали ми сина примушувати, щоб дружині допомагав.
Працював, і що, всі працюють, всі втомлюються, і що тепер, по дому не треба нічого робити? Дружині з дітьми не треба допомагати?
Я з радістю допомагала, але тільки в поодинокі вихідні. Чоловік іноді забирав із собою онучку, щоб невістці було легше. А ось син почав затримуватись на роботі, казав, що роботи багато.
Тільки роботи стало більше, а зарплату не додали. Це ми потім довідалися, що у сина жінка на боці з’явилася.
Коли онукові було два роки, коханка сина зв’язалася з невісткою. Просила відпустити чоловіка, не тримати його, кохання у них там!
Син давай пробачення просити у дружини, на колінах повзав, вона не пробачила, дітей забрала, та поїхала до своєї матері.
Син розлучився. Невістка подала на аліменти. З нами у неї залишилися добрі стосунки. Внуків ми часто бачимо. А ось син показав себе з жахливого боку – його діти взагалі не цікавили!
Нас син познайомив зі своєю коханкою. Ми не оцінили: ні шкіри, ні пики, двоє дітей від різних чоловіків. Офіційно батьків взагалі немає, по батькові різні, з житла – кімната в гуртожитку.
Працювала жінка офіціанткою в кафе, там син з нею і познайомився. Хамовита, в гості прийшла, почала господарським поглядом хату оглядати. Не сподобалася вона нам, про що ми з чоловіком синові одразу сказали:
– Хочеш будувати з нею стосунки? Будуй! Але сюди її більше не приводь!
Син зібрав речі, та поїхав жити до неї в гуртожиток. Як вони вчотирьох у кімнатці туляться – не збагну.
Мені начхати, якщо чесно, в яких умовах він живе. Нормальну дружину профукав, рідних дітей на чужих проміняв. Що заслужив!
Пташка на хвості принесла, що син останнього розуму лишився. Одружився, збирається усиновити дітей другої дружини, щоб рідним менше платити аліментів. І іпотеку вони мають намір брати, кімнату продати намагаються.
Нова невістка новобудову бажає, не хоче після когось жити! На які кошти буде новобудова із маленькою зарплатою сина, та аліментами?
Але їй подавай житло, де до неї ніхто не жив. Принципова яка, стерво? «Чистота» квартири її цікавить, а, що у чоловіка дружина та двоє дітей – начхати було.
Шукала б «чистого», бездітного, без дружини та дітей. А то житло їй потрібно нове, а чоловік і одружений зійде.
Усиновить, подасть його дружина на аліменти у шлюбі, зменшиться виплата на онука та онуку. І що? Ми з чоловіком онуків не кинемо, допомагатимемо, онуки нічого не втратять.
А син яким місцем думає? Усиновлення та аліменти не можна буде скасувати й після нового розлучення. А квартира?
У гуртожитку є частки дітей, при продажу та купівлі їм виділять частки, інакше будуть проблеми. Він взагалі не думає, на що погоджується?
Страшно, що ми з чоловіком виростили недолугого. Ворогу не забажаєш! Була сім’я, дружина-красуня, дітки. Нині що буде?
Розбещена дружина, чужі діти, аліменти, іпотека. Сказала б, що нова невістка дійну корову знайшла, так зарплата у сина невелика. Тож не в грошах справа.
Кохання? Не вірю. У таких жінок щороку любов до труни трапляється. Чому вона в нього вчепилася? Зрозуміти не можу!
Чоловіка відправила, щоб із сином поговорив. Син навіть слухати не став:
– Що ви до мене лізете? Я вже доросла людина!
Вирішили з чоловіком, що якщо син усиновить дітей нової дружини, ми одразу заповіт на рідних онуків напишемо.
Хоче син усе життя на чужих дітей працювати – його справа! Але тоді про онуків ми самі подбаємо! Ми слушно міркуємо, як вважаєте?
