fbpx

Мені постійно потрібно оновлювати машину, квартиру змінювати на будинок побільше, але чоловік млявий, не розуміє цього

Пишу свою історію, бо буду рада вислухати думки з боку. Навіть якщо вони будуть не дуже приємними для мене.

Історія така. Я заміжня, шлюб другий, є дві дочки від першого шлюбу, син від другого. Дочки школярки, 10 і 11 років, розумниці, багато де займаються, фортепіано, конкурси виграють, танці, англійська і т.д.

Син теж наша радість. Йому 4. Є проблеми з неврології, відповідно регулярне лікування, але обіцяють, що повністю компенсується, та й вже зараз сторонні не помічають, що не так. Але діти – це не тільки радість, а й великі навантаження.

Нашому з чоловіком шлюбу майже 5 років. І я зараз розумію, що не хочу своєму чоловікові життя в шлюбі зі мною. Я дуже вимоглива, мені весь час потрібно розвиток всього – дітей, мене самої (зовнішність, кар’єра, ну і т.д), житла родини – ну тобто від маленької квартири до великого будинку, в цьому напрямку. Машина – більше, краще, новіше, ще одна. І так по всіх фронтах.

Діти теж втомлюються, але їм це приносить радість, результатами пишаються. Син поки не покує результатів, але моя вимогливість допомогла практично витягнути його з серйозного діагнозу.

Але чоловіка мені шкода. Він по натурі людина іншого складу – меланхолік, уповільнений, любить міркувати, відпочинок на природі. Я бачу, що йому чужий ритм життя, який я задаю. Він його не тягне. Себе я змінити не можу.

Мені вже 35, і ця жага всього була в мені завжди. Поки не було ресурсів, доводилося миритися з відсутністю чогось, зараз вже не хочу, я тільки набираю обертів в бажаннях і можливостях. Але що робити з чоловіком – не знаю.

Він надійний, не зрадить, завжди йде на поступки. А ось цього мені і не треба – хочеться, щоб він теж відстоював свої інтереси, не давав себе пригнічувати. Але це скоріше мрії – йому це не властиво, та й в 40 років це навряд чи змінитися.

Йти він категорично не хоче – ні на яких умовах (я пропонувала найкращі для нього, ні грошей не треба, нічого, з дитиною бачитися коли тільки захоче). Так, я можу просто піти сама з дітьми так чи інакше. Але є відчуття, що це буде більш жорстоко, ніж залишитися. Чи ні?

Я вже нічого не розумію. Залишити людину і нехай живе як вибрав? Але я не можу не бачити, що йому не солодко. І мені теж поруч хочеться бачити партнера, а не помічника.

Він каже весь час “я ж тебе підтримую!” і ніяк не зрозуміє, що мені не потрібна підтримка, я сама себе відмінно підтримую. Себе б краще підтримав. Але це він і не може.

Ось така історія, і попало ж так вляпатися. Але я не вірю в історії з поганим кінцем, впевнена, що все можна виправити. Важливо лише визначитися з генеральним напрямом – а цього-то в нашому шлюбі я зробити і не можу.

Піти і дати всім (в тому числі чоловікові) шанс бути щасливими, раз разом не виходить? Або залишитися і через “не можу” все це виправляти і налагоджувати, якщо вже чоловік категорично проти розлучення? Чекаю думок, прикладів, та й усього, що захочеться написати мені у відповідь на історію. Дякую!

Related Post

Гра у шахиГра у шахи

Як неприємно чоловікові, коли його порівнюють з більш успішним чоловіком! Я це відчув на собі вже у вісім років. Моя мама ставила мені в приклад мого друга Дмитра. Дмитро, завдяки

Хлопець постійно ревнує, бо йому зраджували колишніХлопець постійно ревнує, бо йому зраджували колишні

Зустрічаємося чотири місяці, все добре, але мене дуже ображає недовіра мого хлопця. Каже, що не люблю його, підозрює, що спілкуюся з кимось ще. Працює вахтовим методом, і, коли він удома,