– Може, сходиш до косметолога? – Повернувшись із роботи, Олег задумливо глянув на мене.
– Навіщо? – спитала я.
– Ну, зробиш собі щось, що там усі баби роблять? Для омолодження, – Олег замислився і продовжив – бачив зараз дружину Валери, то вона взагалі, як дівчинка.
– Настю? – Я прибрала пасмо волосся за вухо. Початок розмови із чоловіком мені дуже не подобався. Останнім часом він все частіше говорив про мої вади та вік.
– Так. Наче Настя, – знизав плечима Олег. Я не дуже дивився на обличчя.
– А куди ж ти дивився?! Настя розлучилася з Валерою рік тому! Поїхала у Львів до дочки! Немає її зараз у нашому місті!
– Як це?!
– Так! Валера собі нову дружину знайшов, тому вона виглядає, як дівчинка. Напевно, їй років на двадцять менше, ніж Насті!
– Молодого тіла захотілося старому пеньку, – неприязно процідила я. Настя була цілком привабливою сорокарічною жінкою, при цьому на п’ять років молодшою за мене.
– І чого йому треба було? Дочка доросла, гроші є, будинок – повна чаша! З дружиною прожили стільки років…
– Ну, правильно! Стільки років… Треба стежити за собою! Зморшки, сивина. Кому сподобається таке? – продовжив чоловік.
– Олеже, ти з чого взяв? Яка сивина? Одна-дві волосинки? Не треба перебільшувати!
– Просто нагадую. Тобі, між іншим, теж не вісімнадцять, 45 років уже стукнуло!
– Я і без цього все пам’ятаю.
– От і не чекай, коли пізно буде! Роби процедури омолодження. Ти бачила перетворення тієї актриси? Зараз мережею гуляє фото «до» та «після»! – він показав мені фотографії селебріті у соцмережі. – Отже, можна за собою стежити, та зробити зі старої молоду, – наголосив чоловік.
– Ти знаєш, скільки зірки витрачають на зовнішність? Ти даси мені грошей на зіркового косметолога? – розлютилася я.
– Ну… Я ж не Голлівудський актор.
– Тоді мовчи. І за собою стеж. Он живіт який виріс, ніби на восьмому місяці! Менше треба в паби з Валерою ходити. І взагалі, йди поголись!
– У твоєму віці легка неголеність перетворюється на бомжуватість! – Я розлютилася, можливо, навіть перегнула. Але слова чоловіка надто зачепили мене.
– Хм… Розумію Валеру! У середньому віці простіше змінити дружину, ніж ужитися з нервовою тіткою, що старіє! – пробурмотів Олег.
Я того вечора ніяк не могла заспокоїтися. Я постійно дивилася на себе в дзеркало, вишукуючи недосконалість шкіри.
«Круги під очима і справді стали темнішими. І повіки трохи опустилися…» – крутила я себе. Чесно кажучи, звичний догляд за обличчям мені набрид, і вже не давав необхідного ефекту.
Улюблений крем став за ціною, як айфон, та намагався зжерти весь сімейний бюджет. Але… На що тільки не підеш заради краси?
Я зважилася! Наступного ранку, зрозумівши, що від безсонної ночі мішки під очима стали темнішими, я зателефонувала своїй давній знайомій, Лізі, яка працювала в салоні краси, та попросила записати мене до кращого косметолога за рекомендацією.
Ліза запросила мене на консультацію того ж вечора.
– У лікаря все розписано, але тобі я знайшла одне містечко. По знайомству, – сказала Ліза. Я зібралася і поїхала.
Консультація тривала двадцять хвилин.
– Я записала вам усі рекомендації, щоб не забули. Вартість послуг ви можете уточнити в адміністратора.
– Дякую! А скільки таких процедур треба?
– Скільки? – Задумалася лікар. – Ну… Загалом такі процедури робляться довічно.
– Довічно?! – Протягла я. Цей вердикт лякав.
– Ну, а як ви думали? Шкіра вже не та, треба її стимулювати та живити. Тут вибирайте: або молодість та краса, або в’янення та старіння.
З кабінету косметолога я виходила у розгублених почуттях. З одного боку, лікарка розписала ідеальний результат, але з іншого боку «підсідати» на процедури надовго дуже не хотілося.
Я подумала, що треба ухвалювати рішення, виходячи з вартості послуг. На щастя, Ліза вже чекала на мене з прайсом.
– Ходімо, обговоримо призначення.
– Ходімо.
Ми сіли на зручний диван, нам принесли смачний чай, і Ліза заговорила:
– У нас до Нового року дуже гарні знижки та акції. Ось, вона простягла готовий пакет із процедурами. – Дуже вигідно!
– Ого, – я побачила ціни, та ойкнула. Я підозрювала, що краса – страшна сила, але щоб настільки! – Це сума за весь комплекс, так?
– Ти що? Ні! Це ціна процедури! – Засміялася Ліза. – Це не так дорого, ось у салоні, де я раніше працювала, там ціни завищені.
Поки Ліза щебетала, я прикидала в думці, скільки мені обійдеться обличчя з «довічним» доглядом. Сума була, м’яко кажучи, космічна.
– Лізо, скажи чесно, а ти сама, що думаєш, щодо цього всього?
– Я роблю це, – вона тицьнула пальцем у прайс. – Мені подобається.
Я кивнула. Ліза була на кілька років молодша за мене, і виглядала на свій вік.
– А що тебе бентежить?
– Ціна.
– За якість та молодість треба платити! Це внесок у себе! Ось зараз усі говорять про те, що треба старіти з гідністю. Але що означає, старіти згідністю?
– Чи варто задирати ніс, поки твій чоловік іде до молодої? Чи гідно хизуватися зморшками та відрощувати боки? Ні! Я на таке «гідно» не погоджуюся. Я вибираю бути красивою!
– Натхненно, – пробурмотіла я.
– Коли тебе записати на першу процедуру? Але врахуй, після першої та другої – перерва невелика, – засміялася Ліза.
– Давай так, я з чоловіком погоджу витрати, й подзвоню тобі, запишуся.
– Тань! Перед Новим роком ти не встигнеш. У нас запис такий щільний, що навіть палець упхнути нікуди, не те, що таке пишне тіло, – вона кивнула на мене.
– Що? Вважаєш, що я гладка?
– Ні! Але груди я б підтягнула. У мене є добрий хірург.
– Дякую, я поки що з такими поживу. Будемо на зв’язку, – швидко перервала її я. Подякувавши за чай, я поїхала додому.
У нас мала бути серйозна розмова з чоловіком. Олег повернувся пізно.
– Де ти був? Чому слухавку не брав?! – накинулася я на нього.
– Валеру зустрів. Він мене покликав на бізнес-вечерю, – відмахнувся Олег.
– Зі своєю молодухою?!
– Ну, чого ти починаєш? Він машину продає, ми обговорювали угоду.
– Яку угоду?!
– Я вирішив купити його спортивну тачку.
– Взимку?! Ти у своєму розумі? Навіщо?
– Я мріяв. Це буде мені подарунок до Нового року. Мені від мене.
– А про мене ти подумав? Ти хочеш витратити всі гроші на автомотлох!
– Мотлох?! – Олег буквально вибухнув. – Та цей мотлох набагато цінніший за деяких людей!
– Ось як? Значить, між мною та бездушною залізякою на колесах, ти вибереш залізяку?!
Олег не відповів. Але по очах було видно, що відповідь не на мою користь.
– Ти не купуватимеш цю марну річ!
– Це ще чому?
– Тому, що ці гроші мені потрібні. Я була у косметолога. Мені прописали дорогі процедури.
– У тебе гарна зарплатня. Ти маєш стежити за собою. Це твій обов’язок, як їжа, прибирання… Я ж не прошу грошей на машину? От і витрачай на себе свої гроші.
– Моя зарплата піде на інші потреби. Оплачує красу той, хто дивиться на неї. І якщо я намагаюся для тебе, то будь ласка, брязкай гаманцем. Гроші в тебе є, якщо ти запланував викуповувати спортивний автомобіль Валери!
Олег підтис губи й промовчав. А наступного дня він приїхав додому… На новому авто!
– Ти що, купив машину у Валери?! – Я була така розгублена, що навіть злитися не могла.
– Так. Такий шанс – один на мільйон. Нині таких машини не знайти. Тому я не міг її проґавити. Це мрія всього мого життя!
– Тобі п’ятдесят п’ять років, Олеже! Навіщо тобі червона, низька, задньопривідна машина? Як ти на ній доїхав узагалі? У снігопад!
– Застряг кілька разів, але нічого. Звикну.
– Ні, не звикнеш! Дзвони Валері й кажи, що ти передумав. Нехай поверне гроші.
– І не подумаю. Ні за що!
– Значить, більше ні слова про мій вигляд! Я відмовляюся від косметолога.
– У такому разі я знайду собі молодшу жінку. Чоловіків мало, а баб повно! Особливо їм подобається мій новий червоний автомобіль, – видав Олег. Я так і залишилася стояти з розкритим ротом.
Поки чоловік був у ванній, я зібрала його речі, та віднесла у червону машину.
– Я не зрозумів, а де мій халат? – Запитав Олег, вийшовши, й не виявивши своїх речей.
– У машині. Тепер усе твоє там, – викарбувала я, і вказала на вихід. – Провалюй у світле майбутнє! Краще я виставлю тебе зараз, ніж ти підеш, залишивши мене з гіллястими рогами.
– Якщо хочеш знати, я вже лишаю тебе з рогами! – спалахнув Олег. – Радий, що не відмовив Валері, та взяв номер подруги його молодої дружини. Вона дуже хороша у всіх сенсах, тобі до неї, як до Місяця.
Олег пішов, грюкнувши дверима, а я залишилася посеред кімнати.
“Отже, косметологія скасовується”, – тільки й подумала я. – «Новий рік зустріну одна. Загадаю собі вічну молодість. Щоб без жодних косметологів. І ще загадаю незалежності від чоловіка, та його гаманця».
Втім, чоловік уже пішов. Незалежною від його гаманця я стала миттєво. Залишалося знайти секрет вічної молодості. І мені це вдалось!
Через рік, гуляючи набережною під руку з Іваном – моїм новим приятелем, з яким я познайомилася на форумі з нерухомості, я побачила Лізу. Вона котила коляску.
– Привіт! – ми обидві були вражені випадковою зустріччю.
– Привіт…
– Онук? – Я кивнула на коляску.
– Ти що? – спалахнула Ліза. – Це мій син. Третій. Мені бабусею поки що рано бути. Я ще молода!
Я попросила вибачення. Судячи з того, як виглядала приятелька, вона цілком могла зійти за бабусю. Жодні косметологи їй не допомогли від безсонних ночей, та неприємностей з чоловіком, який, як виявилося, був проти третьої дитини.
– А ти куди зникла? Чому до нас в салон на процедури не прийшла? Я розраховувала на бонус до Нового року, а ти зіскочила, і мені не виплатили за обсяг продажу! – Доповіла Ліза.
– Я не зникла. Просто переосмислила життя. Розлучилася з чоловіком, змінила роботу, мислення. Нічого з обличчям я не робила.
– Ой, та кинь. Я бачу, що ти таки робила процедури! Що це таке? Уколи? Лазер? Світло? Або… Щось серйозніше?! – примружилася Ліза.
– Це – сироватка із ретинолом. Ось і все. Жодних чарівніх пігулок та уколів. Я просто знайшла гарний догляд, і закохалася. Чого всім жінкам бажаю!
Ліза з неприкритою заздрістю дивилася на те, як ми перейшли дорогу. Мій супутник галантно відчинив мені двері автомобіля, і ми поїхали.
– Ну бреше і не червоніє, – пробурмотіла Ліза. А через тиждень таки написала приятельці.
– Скажи, де ти купувала сироватку? Я хочу спробувати. Кажуть, ретинол творить чудеса.
– Ще й які! Я відправила Лізі посилання. А за кілька місяців ми знову зустрілися, але вже не випадково.
– Дякую за пораду, Тань. Сироватка класна, – подякувала Ліза. – Я собі взяла і мамі в подарунок замовила.
– А ти мені не вірила, – засміялася я. – Гаразд, я побіжу. У нас із Ванею сьогодні похід у кіно.
– Та ну? У кіно зазвичай молодь ходить…
– А хто ми з ним? Хіба не молодь? – Я підхопила сумочку, та легкою ходою попливла до виходу. Я помолодшала не лише обличчям, а й душею. А чому? Бо нарешті знайшла своє жіноче щастя, чого і вам бажаю!
В будь-якому віці почуття йдуть на користь! Як вважаєте, я маю рацію? Я слушно вчинила, кинувши чоловіка, чи, все-таки мала йти до косметолога?
