Я в розгубленості. Мені двадцять вісім років. У розлученні вже три роки. У мене є дочка п’яти років.
Працюю на великому підприємстві невеликим керівником в фінансовому секторі. І після розлучення, і до нього, коли зрозуміла, що з чоловіком життя не буде, я шукала для себе варіанти, як будувати далі своє особисте життя. Кандидати були, але в більшості це були мисливці за тілом. Мені ж був потрібен чоловік для мене і батько для дочки.
Нарешті я познайомилася з хлопцем. Це були абсолютно робочі відносини. Він молодий майстер на виробництві. Він мені не підлеглий. Але ті, хто знають специфіку відносин на підприємстві між майстрами і, наприклад бухгалтерією, зрозуміють, що хлопець так чи інакше злегка залежав від мене.
Мені він подобався. Я чекала від нього якихось знаків уваги. Я відчувала, що теж подобаюся йому. Я не знала, як йому натякнути на те, що він повинен мене запросити на побачення. В результаті ми опинилися в одній лазні.
В одному з цехів нашого підприємства була лазня з басейном. Одного разу після роботи ми пішли туди. Виявилося, що там не тільки ми, а хлопці і дівчата з цеху. Він теж був там.
Почалося застілля. І настав такий момент, що коли ми всі купалися в басейні, хтось крикнув: «а давай без одягу». Тут всі радісно загомоніли. Почалася метушня. Хтось роздягався сам, когось роздягали насильно. З мене стягли одяг. Потім просто всі голі плавали і плескалися.
Не знаю, як це назвати, але всім було весело і вільно. Гола, і що! Ходили поруч одне з одним, ніхто нікого не чіпав і не соромився. У якийсь момент ми опинилися поруч. Цілувалися, нічого більше не було.
Після лазні він проводив мене додому і написав смс – «на добраніч, цілую». Не знаю, що тепер робити. Показала себе не з кращого боку. Може, він тепер вважає мене легковажною і доступною? З жахом думаю, як ми будемо зустрічатися по роботі.
