Мені страшно втратити його, і водночас я відчуваю, що помаленьку з розуму починаю сходити від постійного страху його реакції

У мене другий шлюб, і є дочка від першого шлюбу. У мого чоловіка теж дві дитини від першого цивільний шлюбу. З чоловіком одружені 6 років.

Проблема в тому, що він не приймає жодної критики (я не часто критикую, просто він аматор розпочати справу і кинути на півдорозі, через це весь будинок у недоробках, це іноді озвучую у діалогах). Він не сприймає так само і поганий настрою.

Я на такий настрій права просто не маю, і не має значення, чи втомилася після роботи, чи погано себе почуваю. Якщо щось не так, буквально найменший конфлікт — загрожує розлученням. Може на вулиці почати смикатися та з’ясовувати стосунки.

Також він любить погуляти. Характер у нього вибуховий. Ледь що, може почати швидко збиратися, щоб піти з дому. Багато разів кидалася, щоб його заспокоїти, помиритися, але його тільки злість захльостує.

Остання ситуація мене просто вибила із життя. Питання постало про народження спільної дитини. З фінансового боку поки що проблемно: він виплачує кредит (брав ще до шлюбу і робив рефінансування вже при мені).

Попри фінансові складнощі, він сказав, що їх урегулює найближчим часом (перекриє кредит). Нещодавно змінив роботу (звільнився з армії) і, начебто, справи мають налагодитись.

Його запит у тому, щоб не чекаючи моменту погашення боргу, ми завели дитини у найближчий місяць, оскільки він вибрав дитині певний знак зодіаку і рік (рік Тигра) — єдині по гороскопу гідні його дитини. Жодних інших знаків зодіаку чи років йому не треба!

Він влаштував мені страшний скандал телефоном (він мотається із заробітків — вахтовик) через те, що я не готова зараз до народження дитини.

Я дійсно не готова морально (важкі перші пологи) і фізично (є проблеми зі здоров’ям). Сказала, що треба хоча б обстежитися, але або так, як він сказав, або взагалі ми розлучаємося. Почав вимагати фото свідоцтва про шлюб, щоб там дистанційно подати на розлучення, образив мене та кинув слухавку.

Я у ступорі. Не знаю, що робити та як реагувати. Намагалася йому писати, дзвонила, вибачалася (бо трохи грубувато озвучила йому своє небажання народжувати), але з його боку лише агресія.

Намагаюся зрозуміти, чи могла я зачепити так сильно почуття чоловіка, що послужило такою реакцією у відповідь. Або ж, якщо він все життя періодично поводиться так, це діагноз? І якщо вже він викреслив мене з життя, не варто мучити себе і принижуватися в черговий раз?

Коли намагаюся виправдовувати його поведінку за дні, поки ми не спілкуємося, думаю лише про те, що він давно хотів спільної дитини. Але хіба так поводяться дорослі люди, які люблять?

Допоможіть розібратися. Він так часто мене залякував розлученням, що не можу мислити об’єктивно. Мені страшно втратити його, і водночас я відчуваю, що помаленьку з розуму починаю сходити від постійного страху його реакції.