Дуже хочу, щоб дочка вийшла заміж саме за нього!
Не судіть строго, це перша моя спроба написати історію.
Мені вже сорок років, є двоє дітей – обидві дочки. Обидві вчаться в школі. І зовсім недавно моя старша (Алла) з дівчинки-підлітка практично моментально перетворилася на справжню жінку.
Змінилися звички, поведінка, поміняла гардероб. Я подумала, що ось-ось вона приведе хлопця. І дійсно моя сімнадцятирічна дочка привела 21-річного хлопця (Кирила).
Чесно зізнатися, я була готова до всього: від гангста-гопоти до якогось неформала. Але зустріла я цілком собі пристойного хлопця. Я затягла їх на кухню попити чаю.
З розмови стало ясно, що він дуже стриманий, злегка мовчазний (хоча може просто мене соромився і з простої сім’ї. Була вражена навіть не тому як він тримався і його спокійній манері мови, скільки його пріоритетам і планам на майбутнє.
Ніколи не бачила такого розсудливого хлопця, який настільки сильно б хотів заробити на свою власну квартиру. Він працював на заводі і від того ж заводу здобував вищу освіту. Частину оплачувало підприємство, а частину сам хлопець.
За таку доброту душевну хлопець був зобов’язаний протягом 3 років відпрацювати за контрактом на заводі. Я б на таку авантюру точно не зважилася.
Ситуація прояснилася, коли дізналася історію життя Кирила трохи краще.
Все життя він прожив з матір’ю-інвалідом в невеликій малосімейці на околиці міста. Нещодавно його мати померла, і тепер в житло, який у спадок його матері дісталося від бабусі в’їхав дядько.
Хлопцеві тепер просто ніде жити. З одного боку це дуже сумно, але з іншого вражає сама позиція Кирила, прагне будь-що-будь заробити на своє житло.
Зазвичай всі звинувачують родичів, недбайливий уряд та кого завгодно.
Впевнена, що хлопець точно обзаведеться житлом. Я дуже добре розбираюся в людях. І у нього точно все вийде.
Сподіваюся, що вони з Аллою не розбіжаться. Такого зятя ще пошукати.
Дівчинка на інвалідному візку приїхала до притулку для тварин і хотіла забрати додому найнебезпечнішого собаку:…
Та ніч почалася мирно. Я складала білизну, коли раптом з вітальні пролунав крик Лілі: -…
Оля пам'ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув…
– Може, не будемо так коротко? – із сумнівом запитала перукарка, оглядаючи майбутній масштаб робіт.…
- Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже…
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це…