Мені зараз смішно і страшно спостерігати за свекрухою. Смішно, бо її поведінка буквально в один день розвернулася на сто вісімдесят градусів. А страшно, бо я переживаю, що від такої непритаманної для неї широкої посмішки може незабаром обличчя тріснути.
А річ у тому, що я раптом отримала спадщину, на яку не чекала, та й ніхто не чекав і не міг припустити, що так буде.
Мене виховувала одна мама. Про свого батька я нічого до ладу не знаю, бо ніколи в житті його не бачила. Мама ж, в свою чергу, особливо про нього нічого не розповідала, тільки те, що він зник, коли дізнався що вона в положенні.
Жили ми небагато. Мати хоч і працювала щосили на роботі, але не могла створити мені райських умов. Навчалася я на заочному відділенні, яке сама оплачувала, жила в гуртожитку, бо на інше грошей не було. Одягалася, фарбувалася і відпочивала я за коштами. А грошей у мене було дуже небагато, майже все зароблене або йшло на навчання, або йшло на купівлю чогось необхідного.
Крутилася сама, у мами не було можливості допомагати, тому я не вирізнялася вбраннями та прикрасами. Завжди була чиста, охайна, але наметаний погляд, тоді ще майбутньої свекрухи одразу розпізнав у мені злиденну провінціалку.
Я їй не сподобалася, звичайно. Вона для сина хотіла якусь дуже вже вигідну партію, дівчину з повної та заможної сім’ї. У її сина освіта, перспективи, робота, та й сам собою він гарний. І тут я, добрий день. Ні житла, ні перспектив, заочна освіта, яку свекруха і за освіту не вважає. Загалом, я їй одразу не сподобалася. Вона й не соромилася про це говорити.
Але чоловік маму слухати не став, зробив мені пропозицію, ми винайняли квартиру і стали жити. Свекруха регулярно приходила бризнути отрутою, що мене мало не зі смітника підібрали, я нічого не знаю, нічого не вмію, негідна я її сина.
Ми з чоловіком збирали на своє житло, і свекруха регулярно капала йому на мозок, що вона була б готова скинутися йому на іпотеку, якби й мої батьки взяли участь, але якщо вони не можуть, то і вона не стане, а то несправедливо вийде.
Я про всі ці розмови знала, вони мене засмучували, але чоловік маму не слухав, покрикував на неї, коли її заносило, мені жодних претензій ніколи не висловлював.
Все змінилося в один момент, коли на мене раптом звалилася спадщина. Мені зателефонувала якась жінка, представилася та попросила про зустріч. Вона назвалася сестрою мого батька, сказала, що розмова йтиметься про нього. Я була дуже здивована і пішла на зустріч, бо хотіла хоч щось дізнатися про батька, коли мама нічого не говорить.
Виявилося, що батька вже немає в живих. Він завжди хотів нас з мамою знайти, але вони з мамою познайомилися під час навчання, тато тоді злякався що мама “залетіла” і втік, а потім спробував знайти маму, але вона вже поїхала до свого міста, а тато не знав, звідки вона родом.
Він знайшов маму, а потім і мене через інтернет, коли я вже закінчила школу. Наче хотів зустрітися, але все боявся, відкладав, а потім зізнався сестрі, що йому страшно. Так він і не наважився.
Згодом він захворів, і коли зрозумів, що невиліковно, написав заповіт, за яким усе його майно переходить мені. Батька не стало, його сестра знайшла мене, щоби все це розповісти.
Що діялося у мене на душі, я не переказуватиму, це все дуже складно. Але я стала володаркою квартири та будинку в обласному центрі, а ще батько залишив мені гроші на рахунку у банку, чималу суму.
Коли про це дізналася свекруха, вона змінилася до невпізнання. Зовсім інша людина. Усміхається мені так, як ніколи не посміхалася. Стала такою лагідною, такою ввічливою.
Ми з чоловіком збираємось їхати дивитися, що там у мене за спадок. Свекруха все шукає причини напроситися з нами, їй же дуже цікаво, але я її з нами не покличу, боюся, що від такої непристойної маски ласкавості її параліч розіб’є, а нам потім поратися з нею.
Звісно це я жартую. Але що, якщо вона вирішить що спадщина не така вже і цінна? Яке тоді в неї буде ставлення до мене, знов буде невдоволеною? Дуже цікаво зараз за нею спостерігати..
Отак, завдяки батькові, якого я ніколи не бачила, я стала раптом найчудовішою невісткою. Але це ще не точно.
