– Куди ти стільки їси, і так уже у дверний отвір важко проходиш? – солодко усміхнулася Галина Миколаївна і відсунула від мене тарілку з пирогами.
Я зіщулилась і почервоніла від сорому за зайву вагу, та поведінку свекрухи, яка з першого дня знайомства почала до мене чіплятися.
– Краще на салатик налягай, – свекруха поставила переді мною тарілку з овочами.
Я насупилась і ображено відвела погляд у бік. Цього разу свекруха дозволила собі зайвого.
Помітивши, як я сильно посумніла, свекруха завелася ще сильніше:
– Я тобі скажу так, твій зовнішній вигляд взагалі нікому не подобається. Ні мені, ні твоєму чоловіку, моєму сину.
– Ти знаєш, що з цієї причини Віталік без тебе йде на корпоратив? Не здивуюсь, що він скоро розлучиться з тобою!
Я приголомшено подивилася на свекруху, яка несподівано видала таємницю свого сина.
– Без мене? – тремтячими губами перепитала я. – Бути такого не може! Ви брешете!
– Впевнена? – хитро посміхнулася Галина Миколаївна. – Ну, давай перевіримо! – Додала вона і, витягнувши з кишені телефон, набрала Віталію. – Синку, це знову я. Слухай, хотіла спитати, а з ким ти тоді підеш на корпоратив, якщо з Тонею не хочеш?
– Один піду, – пробурчав у відповідь чоловік. – Мамо, я на роботі, не відривай мене даремно.
Свекруха єхидно усміхнулася і, розпрощавшись із сином, гордо спитала:
– Чула? А ти мені не вірила, у брехні звинувачувала. Я поганого не пораджу! Подумай, що нікому така, як ти, не потрібна.
Я оторопіло дивилася на свекруху і не могла вимовити жодного слова у відповідь. Слова чоловіка й образили, і вразили мене до глибини душі. До цього дня Віталій жодного слова не говорив про те, що його не влаштовує моя зовнішність.
Свекруха ще хвилин десять спостерігала за моїм приголомшеним виглядом, а потім зібралася додому.
До приходу Віталія з роботи я не знаходила собі місця. За десять років шлюбу, я жодного разу не допустила думки про те, що чоловік може мене соромитися.
– Як смачно борщем пахне, – чоловік увійшов у квартиру і втягнув носом запах їжі.
– Коли корпоратив? – Запитала я у чоловіка.
– Який корпоратив? – почервонів Віталій і, відвернувшись від мене, почав роззуватися.
– На роботі, який ще, – гірко посміхнулася я. – Значить, тобі соромно зі мною кудись іти?
– З чого ти таке узяла взагалі? – нервово захихотів чоловік.
– Я чула твою розмову з матір’ю. Найцікавіше, що ти мене за очі поливаєш брудом, а в очі соромишся взагалі щось сказати, – я почала обурено жестикулювати.
Віталій, зрозумівши, що відпиратися марно, понуро опустив голову, і мені стало ще образливіше.
– Тоню, ну ти правда надто багато набрала після появи дітей, – пробурчав чоловік. – За собою взагалі не хочеш стежити.
– Ти хіба не бачив, що в мене нічого не виходить? – гаркнула на нього я. – Усьому провиною гормональний збій. Якщо такий розумний, давай мені гроші, і я піду на операцію.
Віталій почервонів від сорому. Йому стало дуже незручно перед дружиною за те, що він обговорював її з матір’ю, яка не забула проговоритися.
– Гроші даси? – Ще раз запитала я.
– А багато потрібно? – ледве чутно спитав у мене Віталій і задумливо почухав потилицю.
– Яка різниця? Якщо що, візьмеш кредит, – відбила я у відповідь. – Тобі не подобається моя зовнішність, значить, ти за все і плати!
Чоловік підтис губи й кілька разів, як бовдур, кивнув головою, ніби даючи зрозуміти, що він не проти.
– Суму тільки дізнайся, – попросив він мене, і цілий вечір намагався заслужити на моє прощення. – Хочеш, я візьму тебе на корпоратив?
– Дякую, немає бажання, – ображено промовила я. – До речі, за два тижні я виходжу з декрету, якщо ти пам’ятаєш, звичайно.
– Пам’ятаю, – награно посміхнувся Віталій.
Однак за звичкою, коли він знову зателефонував Галині Миколаївні, то розповів їй про розмову з дружиною.
– Гроші вимагає ще з тебе? Вагу сама нажирала, а платити за все маєш ти! – обурилася вона. – Це вже в жодні ворота не лізе!
Зрозумівши, що мати дуже роздратована і незадоволена, Віталій почав просити її нічого не казати Антоніні.
– Мамо, тільки не проговорися, – суворо промовив він, – а то минулого разу ти не втримала язика за зубами.
– Ну, слухай, я б одного разу все одно не змогла стриматися, – пробурчала Галина Миколаївна. – Їй треба худнути. Поясни Тоні, що треба не процедури дорогі робити, а менше їсти, і займатися спортом.
Ще близько пів години чоловік слухав невдоволення матері з приводу ваги дружини, та бажання стрясти з нього гроші.
Цілу ніч Галина Миколаївна не могла заснути. Вона поверталася з боку на бік і осудливо зітхала.
На ранок жінка привела себе до ладу і викликала таксі. Вона мала намір поговорити з невісткою про її поведінку.
Щойно Антоніна відчинила двері, свекруха накинулася на неї з порцією докорів.
– Що ти там собі надумала? – грізно спитала вона. – Вирішила мого сина на гроші розвести? Совісті зовсім нема?
Я осудливо подивилася на свекруху, і нарешті зрозуміла, про що та каже.
– Віталік вам знову все виклав? Перетворився на бабусю, яка передає все, що відбувається в нашому будинку! – докірливо промовила я. – Вже про операцію встиг розповісти! Хороший у мене чоловік. Про що він вам ще розповів?
– Ти розмову не перекладай. Менше їж і займися спортом, а не тягни гроші з мого сина, – буркнула свекруха, яка несподівано зрозуміла, що не дотримала слова, даного синові.
Бажаючи виправити цей конфуз, вона почала вмовляти мене нічого не казати Віталію.
– Синові необов’язково знати, що я взагалі приходила, – нервово захихотіла вона. – Просто намотай собі на вус мої поради…
– Я сама вирішу, що йому говорити, а що ні, – процідила я. – Вам вистачило часу мене принизити? Може, ви підете додому?
Галина Миколаївна почервоніла і поспішила на вихід, розмірковуючи про те, як викрутитися перед сином за те, що знову проговорилася.
Однак вона не придумала нічого кращого, як просто промовчати й сподіватися, що Антоніна триматиме язика за зубами.
Вже за чотири години Галина Миколаївна зрозуміла, що даремно тішила себе порожніми надіями.
Розлючений Віталій зателефонував матері й, не соромлячись у висловлюваннях, обклав її з усіх боків добірною лайкою.
– Я більше нічого тобі не розповім! – Закінчив свою довгу тираду чоловік і кинув слухавку.
Він був скривджений і злий на матір не просто так. Від Антоніни Віталій отримав не просто наганяй, а реальну загрозу, що вона подасть на розлучення за те, що він пліткує з матір’ю.
– Пробач, пробач, будь ласка, – благав чоловік. – Більше такого точно не повториться.
Проте я настільки була зла на нього, що не хотіла слухати жодних виправдань.
– Тобі моя вага не подобається, а мені – твій балакучий язик, – хитро промовила я. – Розлучимося, тоді зможеш, скільки хочеш, перемивати мені кісточки!
Віталій цілий тиждень вимолював у мене прощення і навіть пообіцяв дати гроші на операцію, аби тільки я його вибачила.
Я подумала, і вирішила дати йому ще один шанс, бо не розуміла, чи зможу одна ростити двох дітей.
Чоловік не обдурив і справді дав мені обіцяну суму на ліпосакцію, завдяки якій я змогла скоригувати свою вагу.
Галина Миколаївна близько пів року знову намагалася увійти в довіру до сина і всіляко задобрювала не лише його, а й мене.
Ближче до Нового року вона таки заслужила на наше пробачення, і почала утримуватися від різких слів на мою адресу.
Але я намагалася з нею менше контактувати, бо пам’ятала її бридкі висловлювання. Чоловік теж втратив мою довіру, хоч і намагається виправитись.
А я ось замислилася! Незабаром у мене корпоратив, мабуть, гайну сама! Знайду, як йому “краще” це піднести! Нехай тепер побуде в моїй шкурі! Як вважаєте, я маю рацію?
