14 років тому я зрадила чоловікові. Це дуже і дуже заплутана історія. Ми тільки почали зустрічатися, майже розбіглися, і я зрадила. Тоді ми не були одружені. В той момент я думала, що між нами все скінчено – але ні.
Так вже вийшло, що ми одружилися. Від чоловіка не приховувала, що зрадила йому. Він тоді відреагував … ніяк! Наче нічого й не було.
На якийсь час історія ця абсолютно стерлася з пам’яті. Але не у чоловіка. Він пам’ятає все. І під час однієї з наших сварок, нагадав мені, як я йому зрадила.
Через кілька років знову пригадав. І це триває протягом усього нашого шлюбу. Будь-який зручний момент – чоловік включає стару платівку.
Так, це було один раз. І ми тоді практично парою були! Мені часом здається, що він спеціально зі мною зійшовся, аби мучити. А цю зраду тримає в якості козирного туза.
Мовляв, подивіться, який я хороший – а дружина шалава! Ну так сам вибирав. Я до шлюбу від нього нічого не приховувала. Не розумію, навіщо тепер все це згадувати.
Вже настільки дістав з цим, що я готова повторити зраду.
