Мій чоловік ніколи не відрізнявся особливою турботою і увагою, був сухим і скупим на емоції. Такий класичний брутальний чоловік. Він вважав, що прибирання, готування, діти – це повинно лежати на плечах жінки

Мій чоловік ніколи не відрізнявся особливою турботою і увагою, був сухим і скупим на емоції. Такий класичний брутальний чоловік.

Він вважав, що прибирання, готування, діти – це повинно лежати на плечах жінки.

Я навчилася миритися з цим, дуже люблю його. Паралельно з цим, я постійно лізла в усі, як він вважає – чоловічі справи, стосовно ремонту, фінансового планування, проведення дозвілля, і так просто в дрібницях хотілося, щоб все завжди було, так як я хочу. Я вважала: “Якщо ти не даєш мені ласки стільки, скільки я хочу, роби так, як мені потрібно, хоча б в життєвих справах”.

Звісно, на цьому грунті були постійні сварки, взаємні докори, близькість практично пішла з нашого життя. Іноді навіть миготіли думки про розлучення.

Але у нас двоє дітей, і я все-таки його люблю, і я вирішила, що жити так далі не можна. І змінила вектор своїх дій на протилежний. Якщо він прийшов з роботи, втомився і починає бурчати і чіплятися, я роблю вигляд, що не помічаю нічого, розмовляю спокійно, або мовчки займаюся своїми справами.

Його запал швидко проходить, сварка згасає, не розпалившись. У будь-яких питаннях, які чоловік вважає важливими, я не сперечаюся з ним, просто кажу: «Добре, любий робимо так, як вважаєш за потрібне», а іноді додаю: “Я в цьому не особливо розумію”.

Якщо я категорично вважаю, що він не правий, то як би побіжно озвучую йому свою думку, але в формі питання: «Як ти думаєш, а якщо зробити так?» і він найчастіше вибирає цей мій варіант, але думає, що сам так вирішив.

Після місяця такої поведінки чоловік став змінюватися, з’явилися безпричинні поцілунки, ласкаві пропрасовування по різних місцях, теж як, між іншим, і нарешті, в наше життя повернулася близькість, та така, якої не було ніколи за шість років спільного життя.

А днями чоловік сам зголосився готувати вечерю, перший раз за 6 років. Плов, звичайно, підгорів і був трохи жирнуватий, але я їла його з таким щастям, що навіть сльози наверталися. Ось так ось.

You cannot copy content of this page