Мене звуть Вікторія, мені 20 років, мого чоловіка Артем, йому 27. Рік тому ми вирішили жити разом і зіткнулися з проблемою різних характерів, різних виховань.
Звичайно, всі люди різні і я думаю, що на початку сімейного життя більшість стикаються з проблемою так званого притирання, але у нас, як мені здається, цей період затягнувся. Крім того, що ми часто сваримося через дурниці, нас дуже заїло в побут.
Я багато разів намагалася натякати і в подальшому прямо говорити, що нам потрібно якось приділяти одне одному увагу робити сюрпризи, якось проявляти своє кохання. Адже до того, як ми почали жити разом, він був дуже романтичним, а після початку спільного життя все кудись зникло.
Щоб ви розуміли: кожен день, приходячи з роботи, мій коханий замість того, щоб приділяти увагу мені, приділяє її ноутбуку. Причому безперервно, і це при тому, що на роботі він цілий день сидить перед комп’ютером. А після 4-5 годин проведених за ноутбуком він благополучно лягає спати, попередньо натякнувши на “ліжко”. І все. Це типовий сценарій нашого спілкування і проведення часу.
Я трохи інакше уявляла собі сімейне життя.
Всі наші розмови заходять в глухий кут. Він – онлайн психолог, але при цьому просто не розуміє, чому я так злюся. Може, я дійсно не права і насправді сім’я – це нудна одноманітність, до якої треба звикнути?
Просто я – активна життєрадісна людина і не можу спокійно дивитися, як мій чоловік живе своє життя на просиджування за комп’ютером. Може, він просто не готовий ще до сім’ї?
Мені дуже потрібна порада, так як не хочу прийняти неправильне рішення, а потім шкодувати. Ми любимо одне одного, але нам дуже важко, особливо мені. Підкажіть, порадьте, як бути?
