Мій чоловік побирається! Позорище! Та як таке взагалі могло спасти йому на думку

Мій чоловік побирається! Позорище! Та як таке взагалі могло спасти йому на думку?
Я йому й кажу:

– Давай розлучатись у терміновому порядку. Щоб коли мене запитували, чому ти просиш милостиню, я змогла б відповісти, що ти мені вже не чоловік. Я не хочу за тебе червоніти!

Ми з Денисом відзначили вже дев’яту річницю весілля. Донедавна в сім’ї не було жодних серйозних розбіжностей. Я працювала лікарем у поліклініці, Денис працював на керамічному заводі.

Якось він пішов на зустріч з другом Вадимом. За старою пам’яттю, друзі взяли з собою гітару, та вирушили до міського парку. Вони сиділи на лавці, згадували, як гуляли років десять тому, як вони удвох організували рок-гурт, збиралися, грали, намагалися писати пісні.

Потім Денис почав грати на гітарі, та співати, а Вадим став йому підспівувати. Коли хлопці доспівали першу пісню, навколо них зібралося кілька зацікавлених перехожих.

Хтось зі слухачів навіть заплескав їм. А Вадим, заради жарту, поклав на землю свою кепку… І слухачі почали кидати в неї гроші. Навколо них збиралося все більше людей.

– Оль, ти уявляєш, ми сьогодні з Вадимом за дві години заробили стільки ж грошей, скільки я за зміну заробляю — зі сміхом сказав мені Денис.

І розповів мені, як вони з другом і весело провели час, і легко роздобули грошей. Я спочатку не повірила чоловікові, а коли зрозуміла, що він не жартує, почала кричати.

-Ти у своєму розумі?! Ти що жебрак, чи студент, щоб із гітарою побиратися?! А якщо тебе побачить хтось із моїх пацієнтів, чи хтось з однокласників сина?! Засміють і мене, і дитину, і тебе, дурня!

Наступних вихідних Денис знову зустрічався з Вадимом. Чоловіки виступали на вулиці, а потім, на зібрані гроші, купили піцу, та пляшку і здорово посиділи у кафе. По хатах вони розійшлися у веселому настрої.

– Ольга, ми сьогодні знову підробляли вуличними музикантами та … Але я не дала чоловікові договорити:

– Це не підробіток! Це ганебне жебрацтво! – кричала я. А завтра що?! Під церквою підете зі своїм Вадимом стояти? Послухай мене!

Я такого не сприймаю! Я з тобою розлучуся, ти чуєш мене? Я не житиму з жебраком! Не дай Боже тобі ще хоч раз це повторити!

– Оль, гальмуй! Чого тебе так накриває? Ми ж не крадемо, ми просто співаємо, кому подобається — самі дають, ми не випрошуємо.

– Чути про це нічого не хочу! Нормальні музиканти заробляють на сцені, а не в парках та переїздах із гітарами стоять! А нормальні мужики ніколи не стануть канючити гроші в інших мужиків, жінок, та у підлітків. Це принизливо!

Як ви вважаєте, чи я маю рацію, категорично забороняючи чоловікові грати й співати в парку? Чи в цьому немає нічого страшного? Підкажіть, будь ласка!