Я не хочу розповідати про чергову зраду мого чоловіка. Загалом, я пішла від нього, а потім повернулася (знаю, що слабачка і себе не ціную), стали знову жити разом. Він сказав, що всі його любовні пригоди в минулому і мені нема про що хвилюватися.
Не скажу, що в нас було все добре, всього навіть переказувати не хочу, він витер об мене ноги, йому на мене наплювати, а я сама не знаю, що зі мною. Скута диким страхом його втратити і своїм сліпим коханням, готова витерпіти все, аби він був поруч.
А потім від спільних знайомих я дізналася про його коханку. Це 16-річне дівчисько, яке годиться йому в дочки (йому 35). Ми всі разом граємо у самодіяльному театрі. Цю дівчинку я дуже добре знаю, мені б і в страшному сні таке не приснилося.
Я сказала йому, що мені все відомо, навела факти, щоб він не зміг більше мені брехати. Чоловік звісно говорив, що все в минулому, і він не став би з нею вступати у відносини, а просто хотів потішити своє самолюбство (бреше, звичайно ж).
Не знаю, що там з її боку, швидше за все, її бентежить вік її дорослого шанувальника, але думаю, що в неї теж до нього симпатія (інакше мій хитрий чоловік не став би бігати за нею як песик).
Я працюю в місцевому Палаці культури і змушена з нею бачитися, грати у виставах. Я завжди з нею мило говорю і вдаю, що не знаю нічого. Тільки мені відомо, чого це мені варте. Вити хочеться, і особисте життя, і робота – все зіпсував мій чоловік.
І найдивніше, я не знаю, що відбувається зараз між нею та моїм чоловіком. Його питати марно, він все одно набреше, і ще зробить мене винною, але щось підказує, що не все так просто. У цій історії ми обидва винні: він у тому, що зрадив нашу сім’ю, а я в тому, що зрадила себе.
